Читать статья по менеджменту: "Проблема лідерства на судні в науковій теорії та практиці"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Херсонська державна морська академіяПроблема лідерства на судні в науковій теорії та практиціБезлуцька О.П. У статті здійснено аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури присвяченої проблемі лідерства. Досліджено наукові підходи до проблеми лідерства (у тому числі й на судні). Визначено лідерські якості як складові лідерства. Окреслено подальші перспективи наукового вивчення лідерських якостей суднових офіцерів.

Ключові слова: лідер, лідерство, лідерські якості, суднові офіцери.

Постановка проблеми. У період реформування вітчизняної економіки та поступового її входження в міжнародний простір особливого значення набуває професійна підготовка в українських вищих морських навчальних закладах високопрофесійних суднових офіцерів. У цих умовах світові стандарти міжнародного судноплавства вимагають від фахівців управлінського рівня наявності не лише суто технічних знань, а розвитку психологічних якостей, що забезпечуватиме на судні їх ефективне лідерство як однієї з основних умов забезпечення безпеки судноплавства на всіх його етапах. Саме тому, за загальновідомими міжнародними морськими стандартами ISO9000, проблему лідерства визначають другої за значимістю з восьми основних визначених принципів безпеки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом науковці звертають особливу увагу на проблему лідерства, над якою тією чи іншою мірою працювали багато дослідників. Зокрема, широко відомі праці Н.П. Білецького, Н. Білякової, Т. Вежевич, І. Дригіної, Н. Жеребової, Є. Зайцевої, А. Зуб, Р. Крічевського, Є. Кудряшової. Значний матеріал з проблеми лідерства накопичено за кордоном. Її досліджували Д. Адаир, У. Бенніс, Б. Нанус, П. Бендер, Е. Хеллман, Ж. Блондель, Р. Джуліані, Р. Дилтс, Е. Дірінг, Д. Рассел, М. Ландсберг, Д. Максвелл, А. Менегетті та багато інших. Природа, специфіка, функції, типологія лідерства як форми неофіційного керівництва досліджуються у працях В. Ануфрієва, В. Гончарова, В. Зацепіна, Т. Мальковської. Лідерство на судні, його специфіку й організаторські та координаційні функції розглянуто у працях психологів: О. Істоміної, Е. Костирі, В. Топалова, Л. Позолотіна, В. Торського.

Мета даної статті - проаналізувати наукові підходи до проблеми лідерства (у тому числі й на судні), визначити лідерські якості як його складові.

Виклад основного матеріалу дослідження. У період світових процесів глобалізації та демократизації нашого суспільства проблема лідерства набуває особливого значення. Про це свідчать висловлювання вчених, а саме: "Лідерство має здатність змінювати хід подій. У всьому світі характер управління очевидно й незворотньо переміщується в бік лідерства. Зміни збільшують потребу в лідерах. Потреба у гарних лідерах в кожній галузі людської діяльності постійно зростає [1, с.246]; "Лідерство веде до соціальних змін, і в кінцевому випадку, до розвитку суспільства" [20, с.66]; "З одного боку, лідерство варто розглядати як одну із важливих концепцій, що формують нову парадигму влади, а з іншого - як відображення тенденцій реальних і актуальних змін, що відбуваються як у сучасній економіці, так і в соціумі" [12, с.9]. Одночасно з цим вчені доводять недосконалість сучасного підходу до підготовки керівників "спотворює сутність лідерства, що призводить до тяжких економічних і політичних наслідків" [18, с.5]. Саме з метою забезпечення більш досконалої підготовки фахівців морського та річкового транспорту рівня управління, у морських навчальних закладах був введений обов’язковий навчальний курс "Менеджмент морських ресурсів", зміст якого спрямовується на розвиток у майбутніх судноводіїв лідерських якостей, що відповідають сучасним міжнародним морським стандартам та розроблений у відповідності з Манільськими поправками до Міжнародної Конвенції з підготовки моряків і несення вахти 1978/95 рр.

В наукової літературі термін "лідерство" (від англ. "to lead" - вести; "a leader" - той, хто веде) має широке тлумачення, зокрема: домінування однієї людини над іншими в групі [26; 5]; процес реалізації влади однієї людини над іншими через її вплив на інших в групі [27]; засіб впливу особистості, що має авторитет, на інших [5]; механізм об’єднання групи людей для досягнення визначеної спільної мети, який реалізується однієї особою, або групою осіб завдяки самостійному прийняттю рішень [4]; процес впливу на людей у групі з метою досягнення спільної мети [8]; спроможність певної людини організувати інших в групі та спрямувати їх на виконання визначеного завдання [22]; якості, здібності людини, що є спроможною повести за собою інших [7].

Англосаксонці використовували термін "leaden" для позначення курсу судна в морі. Таким чином, лідерами називали людей (або судна), що показували шлях.

С. Калашнікова в монографії "Освітня парадигма професіоналізації управління на засадах лідерства" [11] з посилкою на Р. Стогділла, визначає значущими наступні характерні ознаки лідерства: "Лідерство - центр групових інтересів. Лідер - духовний центр групи, який визначає структуру, атмосферу, ідеологію та групові інтереси"; "Лідерство - мистецтво досягати згоди (консенсуальне лідерство"; "Лідерство - дія і поведінка"; "Лідерство - інструмент досягнення цілі та бажаного результату"; "Лідерство - це взаємодія"; "Лідерство - вплив" [11, с.45-46].

Аналіз наукової літератури з проблеми лідерства та лідерських якостей переконує в тому, що питання лідерства тривалий час розглядалися в межах теорій менеджменту. Але між менеджментом та лідерством вчені визначають принципову відмінність - ці явища проявляються в різних управлінських структурах: формальна структура управління передбачає механізм управління, а неформальна - лідерство. Проблема лідерства розкривається зарубіжними вченими, які визначають суть самого поняття "лідерства" та конкретні психологічні якості, що притаманні людині - лідеру. Серед авторів наукових робіт по проблемі лідерства відомі І. Адізес, Дж. Максвелл, Д. Гоулман, Кете де М. Врис, Джеффри А. Креймс та інші. Так, І. Адізес, розглядаючи цю проблему з точки зору продуктивного менеджменту, вважав, що сучасний ефективний менеджер обов’язково має бути лідером [2]. При тому автор виходив з того, що ідеального лідера існувати не може, але існує явище "ідеальне лідерство" як результативний наслідок роботи ефективної команди як носіїв різних стилів менеджменту Згідно з концепцією емоційного інтелекту Д. Гоулмана [9], саме емоційний інтелект виступає передумовою ефективності лідерства, оскільки дозволяє його носію отримувати додаткову інформацію та використовувати її в цілях управління.

Вченими визнається два види лідерства - інституційне (тобто організаційне), та індивідуальне. В межах індивідуального лідерства "суб’єктом прояву лідерства виступає окрема особистість. Прояв може здійснюватись як безпосередньо щодо себе (саморозвиток особистості), та і щодо інших особистостей. Первинним у цьому "дуеті" є саме індивідуальне лідерство" [11, с.62-63].

Науковці виділяють три блоки концепцій лідерства, в кожній з яких увага акцентується на переважній значущості наступних факторів: а) рис характеру лідера; б) ситуації, що склалася, та в якій були проявлені якості лідера; в) наявність у лідера лідерських якостей, що можуть проявитися в будь якої ситуації [19] Відповідно, з’являється необхідність з’ясування сутності категорії "лідер", що є носієм певних доцільних якостей.

У свою чергу "лідер", за визначенням науковців: це особа, якій з боку інших осіб делегується право приймати рішення, що відповідають спільним інтересам цієї групи [6]; авторитетна особа, накази якого виконуються іншими представниками групи безперечно та відповідально [16]; член соціальної групи, трудового колективу чи організації, що характеризується ініціативою та здібностями вирішувати важливі спільні проблеми відповідально [24]; особа в групі, яка займає центральну соціальну роль, та якій надається право приймати рішення з організації діяльності усіх інших членів групи [3]. О. Ковтун розглядає в якості лідера члена групи, який виконує провідну роль в згуртуванні та організації спільної діяльності всіх інших членів групи, які визнають за лідером право приймати рішення у найбільш значущих ситуаціях та добровільно підкорюють - ся цим його рішенням [14, с.3]. У цьому визначенні автор висвітлює і значення