Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Китай як наступний гегемон капіталістичної світосистеми: погляд Іммануїла Валлерстайна" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Китай як наступний гегемон капіталістичної світосистеми: погляд Іммануїла Валлерстайна І.А. Усатенко Стаття присвячена аналізу поглядів американського мислителя І. Валлерстайна на явище гегемонії у капіталістичній світосистемі. Вчений наводить приклади домінування трьох держав у різні історичні епохи та оцінює шанси КНР на світове панування в капіталістичній світосистемі.

Ключові слова: І. Валлерстайн, капіталістична світосистема, світоекономіка, гегемонія, США, КНР У складній, але досить популярній останнім часом серед науковців теорії світосистемного аналізу, авторства американського мислителя І. Валлерстайна, помітне місце посідає концепція гегемонії країн у капіталістичній світосистемі. Згідно з цією теорією, деякі країни-лідери впродовж певного часу відігравали провідну роль у різних сферах життя планети. Незважаючи на те, що теорії гегемонії І. Валлерстайна передувала низка аналогічних за напрямом концепцій інших вчених, оригінальний погляд професора Йельського університету представляє особливий інтерес. За допомогою цієї концепції, І. Валлерстайн намагається по-новому розставити геополітичні акценти в історії міжнародних відносин, збагатити її розумінням економічної складової того чи іншого зовнішньополітичного курсу різних держав та відшукати спільне і відмінне у прикладах гегемонії країн епох нового та новітнього часу.

На переконання засновника світосистемного аналізу, для того, аби досягти рівня міжнародної домінанти, державі недостатньо лише отримати для своїх підприємств і компаній більшу (порівняно з будь-якою іншою державою) частку на світовому ринку, створити найсильнішу армію або відігравати ключову роль у світовій політиці. Для того, щоб набути статусу гегемона, за визначенням І. Валлерстайна, не обов’язково навіть постійно нав’язувати свої правила та волю (як мінімум, за допомоги використання права «вето») в економічній, політичній, військовій, дипломатичній та культурній царинах. На думку вченого, суть гегемонії полягає не в цьому, оскільки щоб отримати право називатися «гегемоном», перевага країни-лідера має бути настільки вагомою, що всі держави-союзники мають дефакто перетворитися на держав-клієнтів, а головні противники усвідомити свою неповноцінність і зайняти оборонну позицію. Однак, попри обов’язкову тотальну перевагу, яка вимагається від пануючих країн, І. Валлерстайн, тим не менш, не тішить себе ілюзією вседозволеності та всесильності таких держав на світовій арені. Американський дослідник твердо переконаний у тому, що «всемогутності не існує всередині міждержавної системи» [1].

Ситуація гегемонії виникає в результаті специфічних історичних обставин і обов’язково є закономірною. Крім того, вона відіграє значну роль у подальшому розвитку капіталістичної світоекономіки. На думку дослідника, гегемонія це не нерівномірний стан міждержавної системи, а, радше, один з кінців мінливого континууму, який описує стосунки суперництва між великими державами. На одному його кінці знаходиться майже довершена рівновага сил ситуація, за якої існує багато держав, до певної міри рівних між собою за силою. Зазвичай вони не гуртуються до чітко окреслених чи тривалих угруповань. Така ситуація, за твердженням І. Валлерстайна, є рідкісною і нестабільною. Для середини

Похожие работы