Читать статья по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Показники запалення та гіперреактивності дихальних шляхів у дітей" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

За основними клінічними характеристиками групи були співставлюваними. Так, середній вік школярів І клінічної групи становив 12,2±0,9 року, а дітей ІІ клінічної групи - 12,8±0,5 року (р>0,05), більше половини пацієнтів обох груп складали хлопчики (60,5% та 58,1% у І та ІІ групах відповідно, рф>0,05) та мешканці сільської місцевості (60,5% та 45,1% у І та ІІ групах відповідно, рф>0,05). Усі діти отримували еквівалентний тяжкості та контролю обсяг протизапального лікування, що визначається чинними стандартами надання медичної допомоги [7].

Гіперсприйнятливість дихальних шляхів оцінювали за результатами бронхопровокаційної проби з гістаміном шляхом визначення гіпер- чутливості бронхів до подразника з обчисленням показників порогової концентрації (ПК20Г) та дози (ПД20Г) [10, с. 1-51], а також гіперреак- тивності дихальних шляхів, що відображали як дозозалежну криву (ДЗК) [11, с. 462-4б7].

Інтенсивність запалення бронхів визначали за вмістом в легеневому експіратіметабо- літів монооксиду нітрогена за Ємченком Н.Л. [12, с. 19-20].

Характер запалення бронхів визначали за результатами цитологічного дослідження індукованого мокротиння, отриманого методом індукції із використанням серійного розведення гіпертонічних розчинів натрію хлориду після попередньої інгаляції бронхолітика короткої дії (200 мкг сальбутамолу). Еозинофільний характер запалення в бронхах діагностували за наявності в мокротинні 3% і більше еозинофільних лейкоцитів. У хворих із меншим вмістом еозинофілів у мокротинні хронічне запалення дихальних шляхів розцінювали як нееозинофільне [13, с. 22-26].

Для результатів, що відповідали нормальному розподілу, визначали середню арифметичну вибірки (М), величину стандартного відхилення (б) та стандартної похибки (т), максимальні та мінімальні значення. При оцінці вірогідності різниці показників вираховували коефіцієнт Стьюдента (1). За вірогідну різницю приймали різницю при р0,05), нейтрофілів - 55,1±5,2% та 53,5±5,1% у представників І та ІІ клінічних груп відповідно (р>0,05).

Установлено тенденцію до відносної гіперео- зинофілії мокротиння у дітей, хворих на тяжку БА фізичної напруги, у порівнянні із представниками ІІ клінічної групи. Зокрема, еозинофільний характер запалення траплявся у більшості школярів, хворих на тяжку бронхіальну астму фізичної напруги (60,1%), та у 47,2% представників групи порівняння (рф>0,05). Виявлені відмінності підтверджуються результатамидискретного аналізу клітинного складу індукованого мокротиння, зокрема, вірогідно більшою часткою школярів І клінічної групи (60,1%) з явищами гіпереозинофлії мукоспіну (середній вміст еозинофільних гранулоцитів більше 8%), ніж серед представників групи порівняння (17,6%, рф8%) індукованого мокротиння на тлі тяжкої бронхіальної астми фізичної напруги склав 3,4 (95% ДІ 1,2-9,0) при співвідношення шансів 7,0 (95% ДІ 1,2-41,3). Посттестова ймовірність виявлення гіпереозинофілії індукованого мокротиння у дітей, хворих на тяжку бронхіальну астму

Похожие работы