Читать статья по философии: "Сучасні філософські течії" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Сучасні філософські течії Вступ Як засвідчують філософські пошуки на межі ХІХ-ХХ століть, пошуки моністичної філософської парадигми зазнали невдачі, тому дослідники пов’язують з початком ХХ століття поняття "сучасної філософії". Слід зазначити, що у вітчизняній літературі його початок відсувається у попереднє століття, що можна характеризувати як рудимент марксистського мислення, адже тоді виник діалектичний та історичний матеріалізм, який його прихильники трактували як революційний переворот в історії філософської думки. Такі претензії спростували події кінця минулого століття, коли концепції суспільного розвитку, побудовані на засадах марксистсько-ленінської філософії, зазнали остаточного краху.

Діалектичний та історичний матеріалізм як начебто єдина непомильна, наукова філософія поступився місцем різноманітності філософських вчень, що вимагає їхнього відповідного групування. Звісно, запропонована типологія філософських вчень умовна, ґрунтується винятково на методичних засадах. Філософія людини

Порівняно з попередньою філософією, яка ґрунтувалася на розумі й головну увагу приділяла проблемам епістемології, з початку ХХ століття філософія приділяє особливу увагу проблемам людини й науки, зокрема філософським аспектам мови. Людина аналізується всебічно, зокрема наголошується на її суб’єктності, духовному досвіді, природному й суспільному довкіллі, культурному й історичному розвитку, теоретичному осмисленню моральності й релігійності. Інакше кажучи, йдеться про екзистенціально-антропологічний напрям, що охоплює різні школи й течії.

Екзистенціалізм

Як філософія існування людини екзистенціалізм виникає після Першої світової війни у переможеній Німеччині, в якій вчорашні учасники війни зіткнулися з безпрецедентними умовами. Їх почали осмислювати Мартін Гайдеґґер (1889 - 1976 рр.) і Карл Ясперс (1883-1969 рр.). Дослідники зазначають, що Гайдеґґер писав не лише "темно", а й химерно, а це не давало змоги зрозуміти екзистенціалізм, хоч і збудило до нього інтерес. Екзистенціалізм Ясперса обгрунтований у його тритомовій праці "Філософія" (1932 р).

У Франції основним представником екзистенціалізму став Жан-Поль Сартр (1905-19780 рр.). Окрім нього, ще раніше почав створювати католицьку версію цього філософського напряму Ґабріель Оноре Марсель (1889-1973 рр.), що продовжував лінію святого Августина. Як і Сартр, філософську й літературну діяльність поєднував Альбер Камю (1913-1960 рр.), лауреат Нобелівської премії. До екзистенціалізму еволюціонував також філософ-феноменолог Моріс Мерло-Понті (1908 - 1961 рр.).

Серед філософів-екзистенціалістів виділяється єврейський мислитель Мартін Бубер (1878-1965 рр.), один з теоретиків сіонізму.

Як філософська течія екзистенціалізм виник на магістралі історії філософської думки ХІХ і ХХ століть. Його предтечею був данський філософ Кіркеґор, від якого Гайдеґґер, а відтак Сартр успадкували не лише поняттєво-категоріальний апарат, а й основну філософську орієнтацію. Їхнє філософування зумовлювалося тим, що осердям зацікавлень були індивідуальні сенсожиттєві проблеми, зокрема вибору, вини, відповідальності, призначення людини і смерті. Як наслідок до проблем науки, історії, релігії екзистенціалісти ставилися в контексті цієї


Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы