Читать статья по истории: "Епістолярні і мемуарні джерела дослідження громадської діяльності Єлизавети Милорадович" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

підвищує достовірність свідчень і дає можливість історикові, спираючись на них, визначити ставлення населення до певних явищ чи заходів. Так, французька художниця українського походження М. Башкирцева є автором відомого «Щоденника», який вона почала писати з 15 років. На його сторінках розкрито глибину розмови з собою людини, яка не хоче втратити жодної хвилини життя. Кілька сторінок художниця відвела Є. Милорадович, її синові та найближчому оточенню. Знайома з Єлизаветою Іванівною та Грициком, дівчина навіть була потенційною нареченою для останнього [8]. Вона залишила унікальні відомості про життя тогочасної Полтави, світські прийоми, салони, повсякденні відносини між провінційними аристократами. У цей контекст художниця вписала відомості про Милорадовичів. М. Башкирцева описала Грицика, його характер, зовнішність, звички і розповіла про його друзів. Авторка переповіла світські плітки з приватного життя Єлизавети Іванівни. Зі «Щоденника» випливає, що повсякдення графині Милорадович відрізнялося від розміреного способу життя тогочасного шляхетського українського панства. Вона більше перебувала сама або в колі найближчих друзів, мала незалежний характер, дивувала мешканців Полтави своїми неординарними вчинками чи міркуваннями, брала активну участь у благодійній діяльності.

Епістолярій теж становить важливий засіб обміну інформацією. Постать Є. Милорадович користувалася популярністю у листуванні багатьох відомих учених і громадських діячів. Слід відразу зауважити, що вони високо оцінювали її як справжню патріотку. Так, відомий учений, публіцист і громадський діяч М. Драгоманов у листах до вченого-філолога О. Огоновського писав про Є. Милорадович як про засновницю Товариства ім. Т. Шевченка у Львові і його статут, укладений за волею меценатки [9]. Не менш важливими у цьому контексті є листи українського письменника та педагога О. Кониського до М. Грушевського [10]. Вони містять важливу інформацію з вуст соратника Є. Милорадович по полтавській громаді щодо її активної участі у культурному житті. Крім того, вчений повідомив стосовно збирання інформації для написання біографії Єлизавети Іванівни.

Листи історика та політичного діяча Д. Дорошенка до українського політика й історика В. Липинського свідчать про великий авторитет Є. Милорадович [11]. Д. Дорошенко тоді задумав статтю про неї, яка пізніше була вміщена в часописі «Хліборобська Україна», і збирав для цього матеріали. Про Є. Милорадович Дмитро Іванович чув ще від свого батька, котрий бував у неї вдома в Полтаві, якому вона подарувала «Кобзар» Т. Шевченка. Полтавська громада постала об’єктом обговорення й у листуванні громадського і культурного діяча Д. Пильчикова до журналіста В. Білозерського [12]. Перший досить позитивно відгукувався про Є. Милорадович, називав її чи не єдиною справжньою патріоткою серед інших жінок, захоплювався її благодійництвом.

Цінну інформацію про внутрішній світ, сімейне життя, виховання сина, переконання, подорожі Єлизавети Іванівни містять її 20 листів до небожа, історика, військового діяча Григорія Олександровича Милорадовича (1834-1905) [13]. Листи графині вражають гостротою думки, ерудицією, сміливістю у висловленні поглядів, небайдужістю до громадських справ. Епістоли Є. Ми- лорадович - це унікальний джерельний комплекс, який



Интересная статья: Основы написания курсовой работы