Читать статья по строительству: "Особливості забудови мікрорайонів у сучасний період" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

Останні десятиріччя характеризуються високою густотою міських поселень. На 10 тис. км2 припадає близько 23 міських поселень, у тому числі 7 міст і 16 селищ міського типу. У різних регіонах густота міських населених пунктів суттєво змінюється. Порівняно невелика кількість міських населених пунктів сформувалася також на півночі України, де середня їх людність у Волинській, Рівненській, Житомирській, Чернігівській областях коливається в межах 15-20 тис. чол. У будівництві мікрорайонів використовуються коефіцієнти щільності забудови, визначені у державних будівельних нормах.

Коефіцієнт щільності забудови регламентує максимально допустиму щільність поверхової площі (суму площі поверхів), яка допускається до розміщення на 1 кв. м земельної ділянки [6].

Для зон житлової забудови коефіцієнт забудови та коефіцієнт щільності забудови наведено для території кварталу (брутто) з урахуванням необхідних установ та підприємств обслуговування, гаражів, стоянок для автомобілів, зелених насаджень, майданчиків та інших об’єктів благоустрою.

Під час розрахунку коефіцієнту щільності забудови площа поверхів визначається за зовнішніми розмірами будинку або споруди. При цьому не враховуються підземні поверхи будинку або споруди. Верхній поверх підземної (напівпідземної) споруди враховується, якщо поверхню землі (надземної території) над ним неможливо використовувати під озеленення, організацію майданчиків, автостоянок та інші види благоустрою.

Межами ділянок є червоні лінії кварталів, а також інші межі, які встановлені містобудівною документацією.

Під час ущільнення та реконструкції кварталів житлової забудови необхідно передбачати обсяг установ та підприємств обслуговування, який потрібен із розрахунку. Дозволяється враховувати установи та підприємства обслуговування, які розташовані в сусідніх кварталах, за дотримання нормативних радіусів їх доступності (крім дитячих дошкільних установ та початкових шкіл).

Під час будівництва на ділянках, які потребують складних заходів з інженерної підготовки території, щільність забудови дозволяється підвищувати, але не більше ніж на 20% за дотримання санітарно-гігієнічних норм і вимог безпеки.

У сейсмічних районах потрібно здійснювати переважно середньо- та малоповерхову житлову забудову, а також забезпечувати можливість евакуації мешканців із житлових зон. Тобто коефіцієнти щільності для багатоповерхової житлової забудови необхідно зменшувати на 30%.

Зону житлової багатоквартирної забудови потрібно розташовувати, як правило, в центральній або в середній частині населених пунктів. У разі розташування цієї зони в периферійній частині міст, особливо значних і найзначніших, треба забезпечувати необхідні транспортні зв’язки з їхніми центрами, основними виробничими і культурно-побутовими пунктами для населення.

Під час забудови вільних територій зони багатоквартирної забудови її функціонально- планувальна й архітектурно-просторова організація, поверховість житлових будинків приймаються відповідно до архітектурно-планувальних особливостей населеного пункту, вимог до його планування і забудови з

Похожие работы