Читать реферат по географии, экономической географии: "Історичні карти в аполітичному моделюванні" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Історичні карти в аполітичному моделюванні Дмитро Ісаєв Сутність історичної картографії демонструє її двоєдиність: можливість просторової орієнтації, як за звичайними картами, але ця функція доповнюється орієнтацією в часі. До того ж виробники історичних карт мають вивчати потреби споживачів, а відтак - передбачати наслідки застосування своїх творів на практиці.

Більшість історичних карт вирішує освітні завдання. Значно вужчим є коло використання наукових або монографічних історичних карт, які несуть науково-дослідницьку інформацію. Зазвичай вони змістовно прив’язані до тексту історичних праць і розраховані на вузькопрофільних фахівців. Третьою групою історичних карт є довідкові або науково-популярні, які зорієнтовані на широкий читацький загал. Вони мають риси двох попередніх груп, задовольняючи не тільки гуманітарні та культурні, а й професійні потреби освічених людей. Між іншим, і тих, хто вміє побачити в історичних картах специфічну інформативну цінність.

Геополітична картографія. Такою специфічною галуззю застосування історичних карт є геополітичні дослідження. Як наука геополітика перебуває на стадії становлення й вивчає комплекс географічних, історичних, політичних та інших факторів, що взаємодіють між собою та впливають на стратегічний потенціал і розподіл сфер впливу провідних держав. Коротко її визначають як систему знань про контроль над територією.

Один із методів геополітичних досліджень, а саме історико-порівняльний, передбачає операції з історичними картами. Картографія - зручний інструмент, вона надає засоби необхідного спрощення, дозволяючи описувати геополітичний ландшафт у загальнозрозумілих символах і готувати ґрунт для складних стратегій та важливих рішень1. Методичні процедури полягають у порівнянні карт певної території в різні історичні періоди, при цьому виявляються тенденції та проставляються акценти, випадковості відокремлюються від закономірностей, залучаються аналогії. Подальший аналіз дозволяє змоделювати варіанти майбутнього розвитку подій.

Однією з теоретичних засад, на яких будується геополітика, є цивілізаційна. У її підвалини закладена думка про те, що головними суб’єктами в історії є не держави чи нації, а цивілізації - відносно самостійні цілісні соціально-історичні утвори, локалізовані в просторі й часі. У просторовому плані вони, подібно до кристалічних щитів на тектонічній карті, відносно сталі. У часовому ж, подібно до живого організму, проминають етапи народження, розвитку, розквіту й, нарешті, згасають - чи то безслідно (як цивілізації доколумбової Америки), чи породжуючи «дочірні» цивілізації (так, західнохристиянська й східнохристиянська цивілізації є дочірніми відносно елліністичної)2.

Фіналом існування цивілізації є поява «універсальної держави», яка об’єднує все суспільство в єдину політичну громаду (наприклад, для елліністичного світу такою була Римська імперія). Вона може існувати досить тривалий час і зрештою гине, відкриваючи шлях новій цивілізації.

Питання вибору критеріїв для виокремлення цивілізацій, їхньої кількості та меж залишається спірним. Але думки вчених збігаються щодо наявності п’яти культурних цілісностей найвищого рівня, на яких тримається сучасний світ і які оформилися близько VIII ст. н. е.: