Читать реферат по истории экономики, экономических учений: "Нова історична школа та соціальний напрямок у Німеччині" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

• Умови виникнення та методологія нової історичної школи

• Консервативне та ліберальне крило катедер-соціалізму

• Соціальний напрямок у політичній економії

Розвиток капіталізму в Німеччині отримав новий поштовх через воєнну перемогу Пруссії над Францією та об'єднання німецьких земель у 1871 р. У країні народжувався робітничий рух, збільшувався вплив соціал-демократичної партії. Разом з тим німецький капіталізм був досить відсталим, існували феодальні й патріархальні відносини, капіталістичні відносини в сільському господарстві розвивалися прус-ським (поміщицьким) шляхом. Під впливом усіх цих суперечностей у 70-х роках XIX ст. сформувалася нова історична школа в особі Густа-ва Шмоллера (1838—1917), Карла Бюхера (1847—1930) та Луйо Брен-тано (1844—1931). Вони виступили передусім проти марксизму, революційного руху на відміну від старої історичної школи, яка апелювала до класичної політекономії та утопічного соціалізму. Якщо метою старої історичної школи була боротьба проти буржуазно-демократичної революції в Німеччині, то метою молодої — боротьба проти робітничого класу. Перша виникла в умовах роздробленої Німеччини, виступала за об'єднання земель і була пов'язана з розвитком виробництва; друга визріла в умовах об'єднаної Німеччини й вивчала переважно сферу обігу. Незважаючи на певні розбіжності в поглядах, існують деякі спільні риси старої та молодої історичних шкіл:

• спроба періодизації економічного розвитку з точки зору функціонування всієї системи народного господарства, а не на основі поділу праці;

• дотримання принципу історизму;

• використання емпіричного аналізу матеріалу;

• дискредитація класичної школи, теорії марксизму, маржиналізму, абстрактного методу пізнання.

У публікаціях нової історичної школи не розглядалися теоретичні проблеми капіталізму — вартості, додаткової вартості, капіталу, нагромадження; заперечувалася ідея економічного закону. Г. Шмоллер, наприклад, стверджував, що економічна наука перебуває на стадії емпірії, "дослідного вивчення фактів" і лише після багатьох років такого функціонування, у міру нагромадження матеріалу може настати "епоха вищого раціонального пояснення дослідних даних". Л. Брентано наголошував на вторинному значенні загальної, теоретичної економії, протиставляючи їй завдання безпосереднього споглядання економічних явищ. Таке проповідування емпіризму в 1888 р. піддав критиці Ф. Енгельс, який писав, що Л. Брентано "проголошує: загальна, або теоретична, політична економія нічого не варта; вся сила лежить у спеціальній, або практичній, політичній економії. Як і в природознавстві, ми повинні обмежуватись описуванням фактів; такі дослідження безкінечно вищі й цінніші, ніж усі апріорні висновки". Г. Шмоллер з цього приводу дозволяв собі досить категоричні вислови на адресу А. Сміта, який, на його думку, "споглядав господарське життя в дрібницях", а також К. Маркса як типового "спекулятивного книжного вченого, без знання світу й людини". Сутність методу історизму становить вивчення локального господарського розвитку Німеччини, історичний розгляд економіки міст, торгових гільдій, ремісничих цехів і окремих підприємств, ігнорування теоретичного аналізу великих

Похожие работы