Читать эссе по основам права: "Крадіжка як вид деліктного зобов’язання" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Есе

«КРАДІЖКА ЯК ВИД ДЕЛІКТНОГО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ» Тема,яку я пропоную розглянути, а саме «Крадіжка як вид деліктного зобов’язання» на мою думку є досить актуальною. В нашому суспільстві й досі існує такий прояв неправомірної поведінки,як крадіжка. Починаючи із часів Давнього Риму люди намагалися відгородити себе від скоєння дій,що можуть зашкодити життю чи здоров’ю іншої людини. Над цим питанням працювала велика кількість вчених: Крушкол Ю.С., Макарчик В.С., Трофамчук Г.І., Хоритонов Є.О. та ін. Вже тоді з’явилося визначення цього терміна,його розподіл та покарання за скоєння.

До позадоговірних зобов'язань належить група деліктних, тобто зобов'язань, що виникали з цивільних правопорушень. На відміну від квазіконтрактних зобов'язань, в основі яких переважно лежали дозволені дії, основу деліктних, навпаки, складали тільки неправомірні дії.

Цей вид зобов'язань набув розвитку ще із Законів XII таблиць і пройшов складну трансформацію. Вже на той час було визнано, що приватне правопорушення породжує обов'язок порушника сплатити потерпілому штраф. Приватним правопорушенням delictum privatum, на відміну від кримінального злочину, вважалась неправомірна дія, яка порушує інтереси окремих приватних осіб. Вона містила також протиправні дії, які сучасне право відносить до кримінальних злочинів (наприклад, крадіжка).

«Можна сказати,що делікт-це протиправна дія у наслідок якої завдається шкода,що не пов’язана з невиконанням правопорушником належного з нього зобов’язання».

Деліктні зобов'язання в стародавні часи тягли відповідальність у вигляді кровної помсти «зуб за зуб», «око за око». Потім ця санкція трансформувалася в систему штрафів. «Нехай будуть дані боржнику 30 пільгових днів після визначення ним боргу або після прийняття рішення. Після закінчення останнього терміну нехай позивач накладе руку на боржника. Нехай веде його на судочинство для виконання рішення».

У таблиці VIII Законів XII таблиць знаходимо відголоски давніх часів: «Якщо вчинить каліцтво членів і не помириться з (потерпілим), то хай і йому самому буде заподіяно те саме». Проте тут же встановлені й інші правила: «Якщо рукою або палицею переломить кістку вільній людині, хай заплатить штраф в 300 асів, якщо рабу - 150 асів. Якщо вчинить образу, хай штраф буде 25». Але вже в ті часи започатковується і майнова відповідальність за заподіяну власнику шкоду. Ця ж таблиця проголошує: «Якщо хто поскаржиться, що домашня тварина вчинила збитки, то Закон XII таблиць повелівав або видати (потерпілому) тварину, що вчинила шкоду, або відшкодувати вартість нанесених збитків».

Пізніше застосування помсти заборонено, а штрафи все частіше замінювалися майновим відшкодуванням заподіяних збитків і все ж певні особливості деліктних зобов'язань пояснюються їхнім давнім походженням. Так, на відміну від договірних зобов'язань деліктні не переходили в спадщину. Спадкоємець боржника взагалі не відповідав за таким зобов'язанням. До них міг бути закладений позов тільки в тому разі, коли останні одержували певну вигоду внаслідок делікту.

Своєрідність римських деліктів полягала у віднесенні до них ще одного протиправного діяння, яке визнається зараз кримінальним злочином, - крадіжки. Проте термін крадіжка (furtum) не зовсім збігається з теперішнім поняттям останньої. Це поняття

Похожие работы