Читать эссе по литературе: "Категорії естетичного у сербській постмодерній фантастиці" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Есе

з теми: «Категорії естетичного у сербській постмодерній фантастиці»Підготувала студентка групи Т-41

Зуєнко Ярослава

Острог - 2015

Наукове дослідження сербської літературної фантастики на теренах України явище досить рідкісне. З якоїсь причини українські науковці взагалі рідко звертаються до набутку південнослов’янських народів, дослідження ж фантастичної літератури взагалі не сприймається як варта уваги тема для вивчення. Тим не менше, на сьогодні постмодерні фантастичні тексти відіграють достатньо велику роль як спосіб втілення, трансформації та передачі цілісної сербської культурної семіосфери через їх інтертекстуальне прочитання.

Сербія здавна вирізнялася релігійністю своїх громадян. Це зумовлено в тому числі і тим фактом, що саме південнослов’янські народності свого часу були провідниками християнства як релігії від Візантії далі на північ. Після того, як кириличний правопис був введений у вжиток, на теренах сучасної Сербії довгий час не існувало іншої літератури опріч житій святих і апокрифів. Цим, зокрема, зумовлена і відносна бідність сербської світської літературної прози взагалі. Тим не менше, деякі науковці відзначають існування елементів фантастичного жанру у творах середини XIX століття (Сава Дам'янов, Вук Караджич).

Зображення боротьби Бога та Сатани у співі “Промінь мікрокосмосу” П.П. Нєгоша зацікавило Ніколая Велимировича, Алоїза Шмауса, Крунислава Спасича та ін., а про фантастику з елементами народних вірувань Йована Стериї Поповича, Сіми Милутиновича та їхніх наступників писали Хатиджа Крневич, Таня Попович, Зориця Несторович, Деян Айдачич. У ХІХ столітті найпродуктивніші фантастичні моделі були пов’язані з народними віруваннями, як у романтизмі, так і в фольклорному реалізмі. Фантастикою сербських письменників Милована Глишича, Ілії Вукичевича, фольклорним реалізмом гоголівського типу свого часу займалися компаративісти Витомир Вулетич, Милиця Милидрагович, Милорад Живанчевич та історики літератури Ана Радин, Сава Дам’янов, Душан Іванич.

У ХХ столітті про демонологічну фантастику писали більшою мірою компаративісти, які досліджували взаємозв’язки сербської культури та інших літератур - Воїслав М. Йованович досліджував вампірів в дисертації про містифікації іллірійських балад французького романтика Проспера Меріме, Мирон Флашар займався античною міфологічною спадщиною у творах Нєгоша, а Михайло Павлович вказав на наявність сербської народної міфології у французькій літературі.

Основоположником сучасної сербскої літературної постмодерної фантастики можна назвати Мілорада Павича. Не менш вагому роль відіграли і інші фантасти: Борислав Пекич, Данило Кіш, Філіп Давид, Діодраг Вукович, Давид Албахарі, Велимир Чургус Казимир, Міленко Паїч, Ліляна Йокич Каспар, Светислав Басара, Васа Павкович, Радослав Петкович, Предраг Маркович, Михайло Пантич, Мікі Шепард, Мілета Проданович, Неманя Митрович, Владимир Пиштало, Горан Петрович, Сретан Угричич, Дивана Вуксанович та ін.

Основними мотивами у сербській фантастиці початку XXI ст. є міфологізація у контексті побутових моделей (що характерно для постмодернізму в цілому) та релігійні мотиви, що зумовлено глибокою культурною традицією. В