Читать реферат по истории: "Юрій Володимирович Довгорукий" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

1134 року Юрій намагався хитрістю знову заволодіти містом, але також його спіткала невдача.

І тільки коли суперників Мономаховичів не залишилося (не вважаючи Ізяслава Мстиславовича), Юрій уже був впевнений, що рано чи пізно він досягне своєї мети і нарешті вдовольнить своє владолюбство. Хоча може здаватися, що Юрій Довгорукий боровся за справедливість, за те, що йому належить. Але князь не переслідував цілі сприяти розвитку своєї держави. Він хотів тільки захопити більше земель.

Зрозуміло, що сам по собі Юрій Володимирович не зміг би нічого досягти. Йому були потрібні люди, які би вірно служили і допомагали князю. Ними виступили ростово-суздальська знать і князі-союзники (Святослав Ольгович, Святослав Всеволодович, Владимирко Галицький), тобто клас феодалів. Бояри допомагали Юрію Довгорукому, сподіваючись після вдалого похода отримати вищі посади, нові землі та інші багатства. Князі також діяли з тією ж ціллю, крім того, сам Ізяслав та його союзники були їхніми ворогами.

Крім допомоги вірних людей, Юрій опирався і на свої якості характеру. По-перше, він показав свій організаторський талант. Адже зміг зібрати досить велику і боєздатну армію. До того ж проявив себе як розумний і розсудливий полководець. Згадаймо його переправу через Дніпро у 1151 році, коли більша частина армії на лівому березі відволікала дружину Ізяслава, а менша тим часом переходила убрід. Юрій вчасно зорієнтувався у складній ситуації і зміг організувати цей хитрий маневр.

По-друге, як уже говорилося вище, Довгорукий іноді діяв обережно. По-третє, потрібно відмітити, що незважаючи на будь-які перешкоди чи проблеми ростово-суздальський князь йшов до кінця. Тобто тільки завдяки твердості, егоїстичності, упертості йому вдалося досягти своєї мети. Яскравим прикладом цього може бути той факт, що навіть після повного розгрому в 1151 році Юрій Довгорукий шукав будь-які способи аби тільки знову захопити Київ чи хоча б залишитися на території Південної Русі. Але на жаль, він не зміг нічого досягти.

У цій спробі ростово-суздальський князь показав свою короткозорість. Виникає відчуття, що він не помічав тих подій, які відбувалися у південних князівствах. Юрій поїхав до Городця Остерского з метою відновити бойові дії. Невідомо, які саме він вжив заходи. Можливо він звернувся за допомогою до половців (як натякають деякі літописи). Але навіть це було б неправильним рішенням, оскільки чернігівські князі перейшли до Ізяслава. А розправа з клятвопорушником це прекрасний привід доказати свою вірність новому другу. [6] Крім того, вірний союзник - Володимирко Галицький - знаходився далеко. Це був не єдиний випадок, коли Юрій допускав подібну помилку. Тобто на жаль, Юрій не мав таланту передбачення. Були спроби вгадати хід подій, але суперники Довгорукого були більш далекоглядні. І тому кожна така спроба закінчувалася невдачею.

Ростово-суздальський князь настільки складна особистість, що важко одностайно відповісти чи враховував він досвід попередників. Іноді він слідкував порадам. Особливо це видно з того, що Юрій укріплював своє князівство для боротьби проти Волзької Булгарії.

Похожие работы