Читать реферат по английскому: "Чеська школа структуралізму" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Гурток сформувався у другій половині 1920-х років і організаційно оформився в 1928 році. Провідну роль у формування гуртка зіграв уже доволі впливовий на той час у чехословацькому мовознавстві видатний лінгвіст Вілем Матезіус (1882-1945). Окрім нього до складу Празької лінгвістичної школи входили чехословацькі вчені Франтишек Травничек (1888-1961), Ян Мукаржовский (1891-1975), Богумил Трнка (1895-1984), Богуслав Гавранек (1893-1978), Йозеф Вахек (1909), Франтишек Оберпфальцер, а пізніше Володимир Скалічка (1908), Мирослав Коржинек (1899-1945), Павло Трост (1907), Людовит Горалек. Среди членів гуртка були російські лінгвісти-емігранти Микола Сергійович Трубецький (1890-1938), Роман Осипович Якобсон (1896-1982), близький до женевської школи Сергій Осипович Карцевський (1884-1955). Співпрацювали з пражцями вчені Петро Григорович Богатирьов (1893-1971), Григорій Осипович Винокур (1896-1947), Євгеній Дмитрович Поливанов (1891-1938), Борис Вікторович Томашевський (1890-1957), Юрій Миколайович Тинянов (1894-1943); автрійський психолог Карл Людвиг Бюлер (1879-1963); британець Даніель Джоунз (1881-1967), датчанин Луї Ельмслев (1899-1965), голландець Алберт Віллем де Гроот (1892-1963), польські мовознавці Генріх Улашин (1874-1956) и Витольд Ян Дорошевський (1899-1976). Подібні ідеї висловлювали фундатор французької школи структуралізму Андре Мартіне (1908) і французький структураліст Люсьєн Теньєр (1893-1954), американець Леонард Блумфильд (1887-1949).

З 1929 р. нерегулярно виходили "Труди" членів празького гуртка французькою мовою. В першому їх випуску, приуроченому до I Міжнародного з’їзду славістів були опубліковані "Тези Празького лінгвістичного гуртка", які стали його програмним документом. У них висувалися принципи структурного опису мови. У цих тезах давалося визначення мови системи засобів вираження, що служить якійсь певній цілі, як функціональної системи, яка має цільовою спрямованістю; вказувалося на неможливість зрозуміти будь-яке явище в мові без урахування системи, до якої воно належить Синхронний аналіз сучасних мов проголошувався кращим способом для пізнання сутності та характеру мови та поширення системного розуміння на вивчення минулих мовних станів. Підкреслювалася неприпустимість проведеного в Женевській школі жорсткого розмежування між методом синхронічному та діахронічному; вказувалося на неможливість виключити поняття еволюції з синхронного опису. Визнавалася необхідність у порівняльному вивченні споріднених мов не обмежуватися тільки генетичними проблемами, а й використовувати структуральний порівняння і типологічний підхід, щоб системно осмислити закони конвергенції та дивергенції мов. У тезах проголошувався заклик до дослідження мовних контактів у рамках регіональних об'єднань різного масштабу, висловлювалося незгоду з твердженнями про довільному і

Похожие работы