Читать курсовая по всему другому: "Особливості ладо-тонального розвитку в творах Едварда Гріга (на прикладі 4 зошита "Ліричних п’єс")" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

I.Вступ Едвард ХагерупГріг (15 червня 1843 - 4 вересня 1903) - норвезький композитор періоду романтизму, музичний діяч, піаніст, диригент. Творчість Гріга формувалась під впливом норвезької народної культури. Серед найвідоміших творів Гріга - дві сюїти із музики до драми Г. Ібсена «Пер Гюнт». В першу сюїтуувійшлип’єси «Ранок», «Смерть Озе», «ТанокАнітри», «У печерігірськогокороля»,у другу - «Жалоба Інгрід», «Арабский танок», «Повернення Пера Гюнта на батьківщину» та «ПісняСольвейг».

Едвард Гріг народився 15 червня 1843 в Бергені. По батьківській лінії сім’я походила від шотландського купцяОлександра Гріга. Мати композитора ГесінаХагеруп, булла піаністкою, і закінчила Гамбургську консерваторію. Едварда, його брата та трьох сестер з дитинства навчали музиці, як було прийнято у заможних родинах.

ЕдвардГріг - перший норвезький композитор , творчість якого вийшла далеко за межі своєї країни та стала винятковим скарбом усієї європейської культури. Завдяки Грігу музична школа Норвегії стала в ряд з іншими національними школами Європи.

Образ Норвегії пролягає червоною ниткою через усю творчість Гріга. Його втілення пов’язано з героїкою епосу, із образами національної історії та літератури, із фантастикою скандинавських казок, із картинами суворої північної природи.

Гріг черпав натхнення із народних пісень (співставлення пентатонних ходів із тритоновими; мелодичний зворот T - ввідний тон - D (особливо у мінорі : I - VII# - V) - ця інтонація стала музичним символом Норвегії. Під вливом фольклору склались і особливості гармонііГріга:

сукупністьогранних пунктів ( "бурдонні баси");

використання лідійського та дорійського ладів;

підвищення IV ступеню ладу в мажорі і в мінорі

ладова мінливість, мажоро - мінор, як гра "світла і тіні" (мінорна d в мажорі, мажорна S в мінорі) - тема 2-ї частини фортепіанного концерту №1.

У творчій спадщині Гріга представлені майже усі музичні жанри:

фортепіанні;

вокальні;

симфонічні;

вокально-симфонічні;

камерно-інструментальні.

Та все ж, найбільш яскраво він проявив себе в області фортепіанної та вокальної мініатюри. Композитор написав близько 150 фортепіанних мініатюр і 3 великих твори: соната e-moll, балада у формі варіацій та фортепіанний концерт.

Важливою сферою його творчості стала вокальна лірика ( близько 150 пісень, у тому числі вокальні цикли «Мелодії серця» на слова Г.Х.Андерсена, «По скелям і фьордам», «Норвегія», «Дитя гір» ). Основа гріговських вокальних творів - норвезька поезія (вірші Б’єрсона, Паульсена, Ібсена).

Гріг був майстром мініатюри. Любов до малої форми властива композитору насамперед як лірику, який прагнув не тільки до драматичного розвитку певної теми , сюжету, а й до сконцентрованого вираження думки та почуттів. Цю здібність - лаконічно виражати думку, він виховав щє з юнацьких років. Фортепіанна мініатюра - один з найулюбленіших жанрів Гріга, де він передав свої особисті погляди, враження від оточуючого світу, природи, думки та почуття, думи про батьківщину. Ці «записи у щоденнику», можна порівняти із фортепіанними циклами Р.Шумана, «Піснями без слів» Мендельсона, «Музичними миттєвостями» та «Експромтами» Шуберта, прелюдіями Шопена. Їх поєднує ліричний настрій, мелодична самобутність. За змістом гріговські мініатюри можна

Похожие работы