Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Українсько-румунські відносини у контексті транскордонного співробітництва" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Українсько-румунські відносини у контексті транскордонного співробітництва Сергій Троян Сьогодні, поряд з міждержавними відносинами, все частіше доводиться чути і говорити про активне регіональне або транскордонне співробітництво, без якого інтеграція в цивілізоване європейське співтовариство, до якої так прагне Україна, по-суті, неможлива. Розвиток такого співробітництва визнається одним з важливих інструментів поступової інтеграції ЄС. Та й сама ідея інтеграції Європи може бути реалізована і практично реалізується лише двома шляхами: "згори" - завдяки об'єднанню держав навколо спільних норм, і "знизу" - через просування транскордонної співпраці як моделі партнерства територій задля їхнього ефективного розвитку.

Європейці розглядають транскордонне співробітництво, насамперед, як явище, яке має реальний економічний і політичний ефект. Згідно Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними громадами або владою, транскордонне співробітництво означає "будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох Договірних Сторін, та на укладання з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей". У "Методичних рекомендаціях щодо транскордонного співробітництва місцевих і регіональних влад в Європі", виданих Радою Європи, зазначається, що "основоположний принцип транскордонного співробітництва полягає в тому, щоб створювати зв'язки та договірні відносини в прикордонних зонах між державними і приватними суб’єктами політичного життя й громадянського суспільства з метою пошуку спільних рішень ідентичних проблем".

Італійський дослідник Дж Деллі Зотті, проаналізувавши різні форми цього виду діяльності, зробив висновок, що "майбутнє транскордонного співробітництва - єврорегіони". Це - відносно молода форма транскордонного співробітництва, яка налічує півстоліття. Піонерами транскордонної співпраці були норвезько-шведсько-фінські, голландсько-німецькі та німецько-французькі прикордонні регіони. Зараз у Європі функціонують понад 120 транскордонних регіонів, які стали ефективним інструментом зовнішньої політики 32 країн у розв’язанні різних питань у сфері прикордонної (транскордонної) співпраці.

Намагаючись наслідувати європейський досвід, Україна ще на початку своєї незалежності, коли про необхідність транскордонного співробітництва говорилося лише в наукових колах, звернула свій погляд на такий феномен, як єврорегіони. Проте багато сучасних науковців погоджуються, що сьогодні можна говорити лише про спроби наблизитися до розуміння такого феномена, як єврорегіони, оскільки законодавча база України дозволяє поки що лише імітувати на своїй території європейські моделі. Тому треба констатувати, що "політика держави щодо транскордонного співробітництва ще не стала цілеспрямованою, системною та цілісною, вона має ситуаційний характер та постійно відстає від місцевих (регіональних) ініціатив". Україна тільки працює над створенням концепції регіонального розвитку. Проблема, із якою стикнулися учасники транскордонного співробітництва, ще й у невідповідності законодавств країн-учасниць, через що неможливо

Похожие работы