Читать курсовая по сельскому хозяйству: "Лікування фузаріотоксикозу свиней"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

ВСТУП

фузаріотоксикоз свиня біохімічний

В умовах відродження різних форм власності тваринництва особливого значення набуває мікотоксикологічний контроль за якістю кормів на всіх етапах виробництва, зберігання та годівлі. Нині застосовувані хімічні, фізико-хімічні та біологічні методи детоксикації вторинних токсичних метаболітів мікроскопічних грибів у кормах не вирішують проблеми, не призводять до повної інактивації мікотоксинів (М.Волков, 2004).

Викликані розвитком мікроміцетів аліментарні мікотоксикози завдають тваринництву суттєвих економічних збитків. При згодовуванні враженого токсигенними грибами зерна тваринам у них розвиваються гострі або хронічні мікотоксикози. Мікотоксини, як вторинні метаболіти грибів, окрім токсигенних властивостей володіють мутагенною і канцерогенною дією, а більшість із них проявляють також імунодепресивні властивості (Dwivedi P., Burns R.B., 1985). Вони є базовими етіопатогенетичними чинниками мікотоксичної нефропатії, мікотоксичного гепатиту, нейромікотоксикозу, мікотоксичного вульвовагініту тощо (М.Волков, 2004).

Підозра на ураження тварин мікотоксинами виникає у тих випадках, коли немає явної причини їх захворювання, лікування фармакологічними препаратами не ефективне. Крім того, продукти тваринного походження, одержані від тварин, яким згодовували уражені мікотоксинами корми, можуть бути причиною отруєння людей (К.Новіцький, 2001). Мікроскопічні гриби значно поширені на кормових рослинах всіх континентів Земної кулі. В одних випадках вони уражують кореневу систему, що призводить до загибелі рослин, в інших - розвиваються на стеблах, листі, зерні. Сільськогосподарські культури уражуються грибами в роки підвищеної вологості повітря (дощове літо) при їх дозріванні та збиранні. В такі періоди спостерігається значне поширення фузаріозів злаків, які уражують великі партії зерна. Зерно являється біоареалом для розвитку мікроміцетів узагалі і в тому числі токсигенних штамів. На зернових кормах переважно зустрічаються гриби родів Aspergillus, Fusarium, Penicillium, Mucor, Cladosporium, Rhyzopus та інші. Крім того, мікроміцети можуть розвиватися при зберіганні кормів з підвищеною вологістю (В.Рухляда та ін., 2001).

Серед мікотоксикозів найчастіше реєструються фузаріотоксикози, які спричинюються продуктами життєдіяльності грибів роду Fusarium (А.Ф.Ображей, 1997). В останні роки було встановлено, що крім роду Fusarium, поширеними на зерні кукурудзи, пшениці і ячменю потенційно токсигенні гриби родів Aspergillus і Penicillus, які знаходили також на зерні вівса, жита і гороху, але значно рідше (В.Рухляда та ін., 2001).

Експерти FAO (Food Agriculture Organisation) повідомляють, що 25 % урожаю зернових культур щорічно забруднюються мікотоксинами.

Проведений протягом 2000-2002 рр. моніторинг кормів зони Лісостепу України показав, що зернові корми та комбікорми у понад 53 % випадків забруднені представниками родів Aspergillus, Penicillus, Fusarium та мукоральними грибами. При цьому відмічали зростання рівня враження кормів представниками роду Fusarium з 8 % у 2000 р. до 59 % у 2002 році (О.Малінін та ін., 2003). Однак до цього часу все ще залишаються мало вивченими особливості розповсюдження токсигенної мікобіоти на зерні ячменю. Також мало вивчені умови, що сприяють утворенню і накопиченню токсичних речовин мікроскопічними грибами.

Розробка надійних та дієвих заходів профілактики мікотоксикозів тварин є вимогою часу і спрямована на створення регламентованих норм - гранично допустимих рівнів мікотоксинів у кормах з метою одержання екологічно чистих продуктів тваринництва (М.Волков, 2004).

Враховуючи вище сказане, стає зрозумілим, що токсигенні гриби наносять величезну шкоду сільському господарству, а також представляють безпосередню загрозу для здоров'я людей. Відповідно, це робить актуальним дослідження по встановленню поширення, особливостей клінічних ознак та встановлення діагнозу на мікотоксикоз у тварин на якомога ранній стадії отруєння.

1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ .1 Загальні відомості про мікотоксикози Мікотоксикози - незаразні захворювання людини і сільськогосподарських тварин, які виникають при отруєнні токсинами мікроскопічних грибів, що уражають рослини у стадії вегетації, харчові продукти, корми, сільськогосподарську і промислову сировину.

По мірі розвитку методів дослідження розширюється коло знань про гриби, які продукують мікотоксини. Так, у 1979 році були описані 300 родів цвілевих грибів, які продукують близько 120 мікотоксинів, хімічна природа яких встановлена для 60 видів, для 25 видів розроблені методи діагностики при отруєннях сільськогосподарських тварин і людей (Schuh M. і ін., 1979).

Через десять років було виявлено близько 300 мікотоксинів, різноманітних за токсичними властивостями, які продукуються близько 150 видами мікроміцетів. Серед них виділено і вивчено 45 трихотеценових мікотоксинів, що є природними забруднювачами кормів і продуктів харчування. Особливо токсичними є Т-2 токсин, який досить часто виділяється та є етіологічним фактором фузаріотоксикозів людини, сільськогосподарських тварин і птиці (Петрович С.В., 1991).

Кожний токсигенний гриб може продукувати від 1 до 12 мікотоксинів (М.Волков, 2004).

Мікотоксини - продукти життєдіяльності мікроскопічних грибів, що відносяться до групи біологічно активних речовин різної хімічної природи, володіють загальноплазматичною токсичною дією на тваринні і рослинні клітини.

Раніше поняттям “токсин” характеризували тільки речовини білкової природи з антигенними властивостями. Зараз до токсинів відносять різнорідні за хімічною будовою групи з'єднань (білки, полісахариди, кислоти, спирти й ін.), що поєднуються по характері біологічної дії на живу клітину.

Багато дослідників вважають, що токсини грибів мають багато спільного з антибіотиками як по впливу на обмінні процеси організму, так і утворенню грибами-продуцентами. Розходження між ними, на думку авторів, умовні і полягають у тому, що антибіотики діють переважно на мікроорганізми, тоді як токсини -на макроорганізм. Однак деякі токсини (наприклад, фузарієва кислота або токсини, що викликають так звану аліментарно-токсичну алейкію в людей), є одночасно й антибіотиками, а багато антибіотиків із широким спектром антимікробної дії - патулін, гліотоксин, пеніцилова кислота, цитринін, фумігалін і ін. - є сильно токсичними речовинами для людини і тварин.

Антибіотики-токсини обумовлюють токсикоз ґрунтів, гальмують проростання насіння, гнітять ріст паростків, знижують продуктивність рослин. Накопичуючись в продуктах і кормах вони мають визначне етіологічне значення в аліментарних отруєннях не лише тварин, але і людини.

Проведені наприкінці 80-х - на початку 90-х років дослідження розподілу одного з мікотоксинів - дезоксиниваленола - підтвердили значне поширення мікотоксину у мучних виробах. При односортових помолах, незалежно від ступеня ураження зерна і початкового вмісту в ньому дезоксиниваленола, в муці в середньому знаходили 41 %, а у висівках - 59 % цього токсину. При сортових помолах м'якої пшениці в муці вищого, 1-го і 2-го сортів концентрація дезоксиниваленола була однаковою, а у висівках концентрувалося > 50 %. При макаронних помолах твердої пшениці в основних продуктах (мука + макаронна крупа) знаходили близько 40 % дезоксиниваленола від кількості його в зерні. В процесі випікання хліба вміст дезоксиниваленола в тісті знижувався в порівнянні з початковою концентрацією в муці, але в хлібі концентрація дезоксиниваленола не відрізнялася від його концентрації в муці (Омельченко М.Д. та ін., 1992).

Крім прямої дії - попадання мікотоксинів з субстратом, вони діють на людину і опосередковано через продукти тваринного походження від тварин, які споживали корми, отруєні мікотоксинами. При дослідженнях молока тварин, які отримували корм, забруднений афлатоксином, встановлено, що ексктретуюча кількість його складає 1 % від рівня афлатоксину в кормі. Цей токсин володіє сильними гепатотоксичними і гепатоканцерогенними властивостями (Egmond H. P., 1991).

Значне поширення мікотоксинів відмічають як в Європі, так і на Північноамериканському континенті (Meseci N., Alpertunga B., 2001, табл. 1).Таблиця 1.1 - Розповсюдження охратоксину А в рослинних продуктах в природних умовах

Продукт

Країна

Кількість аналізованих проб

Кількість забруднених


Похожие работы

 
Тема: Саркоптоз свиней (Комплекс лікувально – профілактичних заходів при саркоптозі свиней в ТзОВ
Предмет/Тип: Медицина, физкультура, здравоохранение (Другое)
 
Тема: Технологическое оборудование убоя и разделки туш свиней на участке "оглушение – снятия крупонов и шкур свиней"
Предмет/Тип: Другое (Курсовая работа (т))
 
Тема: Биологические и хозяйственные особенности свиней. Туклинская порода свиней
Предмет/Тип: Сельское хозяйство (Реферат)
 
Тема: Саркоптоз свиней (Комплекс лікувально – профілактичних заходів при саркоптозі свиней в ТзОВ Надія Хотинського району Чернівецької області)
Предмет/Тип: Ветеринария (Реферат)
 
Тема: Саркоптоз свиней (Комплекс лікувально – профілактичних заходів при саркоптозі свиней в ТзОВ Надія Хотинського району Чернівецької області)
Предмет/Тип: Ветеринария (Реферат)