Читать курсовая по бухучету, управленческому учету: "Внесок Юрія Столярова у розвиток документології як науки" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел. Основний текст містить 28 сторінок, список використаних джерел налічує 15 найменувань.

Майже всі сучасні теорії документології починають її відлік від початку XX ст., а саме: від праць відомого науковця і практика документаційної справи Поля Отле. Як відомо, П. Отле вважав за потрібне всі знання, пов’язані з різними формами фіксування знань із метою їх передачі і використання в суспільстві, об’єднати під назвою "документація". При цьому "документація" розумілася як: 1) сукупність документів; 2) практична діяльність щодо збереження та використання документів; 3) наука, яка має досліджувати особливості документів різних форм і видів, документацію загалом як сукупність документів і як практичну діяльність.

Поняття "документ" охоплювало не тільки всі форми фіксування знання графічними знаками, але й новітні на той час фото- і фоно-документи, і експонати музеїв, і навіть театральні вистави. Поняття "книга" (що тлумачилося теж доволі широко) визнавалося обов’язковою складовою документа, іноді використовувалося як замінник поняття "документ". Відповідно, наука, що мала вивчати це різноманіття документів, називалася не тільки "документацією", але й "документологією", а як синонім останньої використовувався термін "бібліологія". Напевно, тому, що цей останній термін вже був відомий у значенні науки про книгу і книжкову справу, що мала скласти значну частину документології.

Документологія в трактуванні П. Отле отримала серед вчених ще одну назву: "книго-архіво-музеєзнавство". Документологія в такому трактуванні охоплювала комплекс споріднених наукових дисциплін, частина з яких вже була сформована, а інші тільки розпочинали свої дослідження чи взагалі лише уявлялися як можливі та перспективні.

Назва "документологія" з тих пір використовується авторами, які знали і підтримували погляди П. Отле, але цей підхід не був загальноприйнятим. Багато років після оприлюднення концепції П. Отле можна було говорити лише про розвиток окремих наукових дисциплін, що, на думку П. Отле, мали б входити до узагальнюючої науки -документології.

Загальні уявлення про документологію того часу доволі точно відобразив Е. Шамурин у словнику 1958 р.: "Документологія - вчення про документи, методи їх аналізу, обробки, зберігання, організації використання, публікації тощо"[2, с.23].

Для конкретизації цієї дефініції треба було б дати ще визначення документа. Усе, що відомо про вчення П. Отле, говорить за те, що терміном "документ" у цьому випадку позначалися не тільки діловодні чи архівні документи. Разом з тим, обсяг поняття "документологія" передбачав не тільки знання про самі документи, але й про всі процеси їх опрацювання і використання, що стали об’єктом вивчення самостійних документологічних дисциплін. Отже, із сьогоднішнього погляду можна сказати, що документологія в трактуванні П. Отле була комплексом (або циклом) дисциплін, які присвячувалися різним аспектам функціонування документа (у широкому значенні цього поняття) в суспільстві.

Вислови П. Отле щодо "бібліології" слід одночасно трактувати як

Похожие работы