Читать курсовая по сельскому хозяйству: "Гемоспоридіози сільськогосподарських тварин. Діагностика, поширення. Ветеринарно-санітарна оцінка продуктів забою, санітарні заходи" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Зараження хребетних тварин збудниками піроплазмідозів відбувається внаслідок інокуляції в кров мерозоїтів зі слиною кліщів. Збудники бабезіозів проникають в еритроцити, де відбувається їх розмноження простим поділом чи брунькуванням. Після поділу ядра дочірні клітини тривалий час не діляться, а залишаються з’єднаними тонкими цитоплазматичними містками, утворюючи парні грушоподібні форми.

Мерозоїти тейлерій спочатку проникають у клітини ретикулоендртельної системи (лімфатичні вузли, печінку, селезінку), де перетворюються на трофозоїти. Останні формують меронти, або так звані "гранатні тіла", типів: макро- і мікромеронти. У мікромеронтах формуються мерозоїти, які проникають в еритроцити. .1 Бабезіоз великої рогатої худоби Хвороба спричинюється кровопаразитами Babesia bigemina та Babesia bovis.

Характеристика збудників. B. bigemina (син. Piroplasma bigeminum) - паразит порівняно великих розмірів (від 2,2 до 6 мкм) (рис. 2). Його довжина більша за радіус еритроцита. Трапляються кулясті, овальні, амебоподібні, грушоподібні форми, однак характерною є парногрушоподібна. При цьому дві груші з’єднані вузькими кінцями під гострим кутом. У клітинах крові ці одноклітинні організми частіше локалізовані у центральній їх частині. Ураженість еритроцитів може досягати 10-15%.

Рис. 2. Babesia bigemina в еритроцитах.

. bovis (син. B. colchica, B. argentina) має середні розміри (від 1,5 до 2,4 мкм). В еритроцитах можуть бути різні форми, але типовими є парногрушоподібні, з’єднані тонкими кінцями під тупим кутом і розміщені по периферії клітин (рис. 3). Збудник може уражати до 40%, у деяких випадках - до 70% еритроцитів.

Рис. 3. B. bovis в еритроцитах Методи діагностики. Епізоотологічні дані. До бабезіозу сприйнятливі всі породи великої рогатої худоби. Дорослі тварини порівняно з молодняком хворіють у тяжчій формі. Основним переносником збудника B. bigemina є однохазяїнний іксодовий кліщ Boophilus calcaratus (рис. 4). Меншу роль відіграють види Rhipicephalus bursa та Haemaphysalis punctata (рис. 5, 6). Біологічними переносниками B. bovis є трихазяїнні кліщі Ixodes ricinus (рис. 7.) і I. persulcatus.

Рис. 4. Boophilus calcaratus Рис. 5. Rhipicephalus bursa

Рис. 6. Haemaphysalis punctata

Рис. 7. Ixodes ricinus Бабезіоз реєструється у пасовищний період. Перші випадки захворювання спостерігають навесні, приблизно через 2 тижні після виявлення на тваринах кліщів переносників. Найбільша кількість хворих припадає на травень-червень і серпень-вересень, що пов’язано з максимальною активністю членистоногих. Біотопами кліщів є вологі, порослі чагарником луки. Швидкому розвитку й розмноженню кліщів, а відповідно і поширенню бабезіозу сприяють дощова погода і наявність на пасовищах дрібних ссавців - годувальників переносників збудників хвороби.

Клінічні ознаки. Інкубаційний період становить 1-2, іноді до 3 тижнів. Перебіг хвороби гострий і починається з різкого підвищення температури тіла до 41-42°С. У великої рогатої худоби спостерігаються пригнічений стан, прискорення пульсу до 100-120 ударів і дихання до 70-80 рухів за хвилину. Сеча на 2-3-тю добу хвороби набуває рожевого, а потім темно-червоного кольору. Сечовиділення стає утрудненим, болісним, сеча виділяється невеликими порціями, при сечовиділенні тварина вигинає

Похожие работы