Читать реферат по религиоведению: "Іудаїзм та історія його виникнення" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Містифікація цих подій у Біблії зовсім не заперечує реального існування реформатора і пророка-месії, котрий дійсно зіграв важливу роль в історії єврейського народу та його релігії. Тобто образ Моісея може уособлювати реальний процес поширення монотеїзму серед євреїв. Крім того, легендарний «вихід» євреїв і їхнє поселення в Палестині приходяться якраз на той самий період коли Ехнатон впровадив свої реформи у Єгипті (XIV-XIII до н. е.).

Євреї у Палестині.

Завоювавши Палестину євреї почали вести осілий спосіб життя і займатися землеробством. Вони створили у Палестині свою власну державу. Як вже було сказано, єврейське населення змішалося з місцевими семітськими племенами і частково перейняло їхні традиції.

Першими царями єврейської держави були Саул, Давид і Соломон. Але жодному з цих царів не вдалося створити міцну державу, яка після володорювання Соломона розпалася на дві держави – Ізраїль на півночі та Іудею на півдні. Оскільки влада царів у обох державах була дуже слабкою, то жреці, різноманітні «слуги господні», назореї[1] і пророки мали великий авторитет і значно розвинули культ Яхве.

Тепер релігія стосувалась всіх сфер життя людини. Ці «слуги господні» бачили спасіння лише у безаппе-ляційному, сліпому віруванні. Вони боролися з будь-якими проявами політеїзму. Іерусалімський храм з часом стає практично єдиним місцем, де проводилися ритуали і жертвоприношення. Всі інші святилища та олтарі, як і культи всіх інших богів ханаанців, поступово відмирали, починаючи з І тис. до н. е. Багато пророків проповідували культ Яхве; їхні вчення були включені до Старого завіту Біблії і збереглися до наших часів. При цьому пророки були чимось на зразок опозиції до офіційного курсу культу Яхве.

Весь період древньоєврейської історії до завоювання Іерусаліму Вавілонією у 586 р. до н. е. називається періодом Першого храму. Храм цей був побудований у 960 р. до н. е. Соломоном з ліванського кедру. Будова цього храму спричинила невдоволення серед населення, адже вона потребувала надзвичайно великих коштів і зусиль. Деякі історики припускають, що саме тому єврейська держава і розпалася після Соломону.

Період Першого храму – це епоха зростання впливу жреців і посилення культу Яхве. Вже тоді утворилися ті основи іерократії та теократіїї, що згодом у повній мірі проявилися пізніше, в період Другого храму. Цар Соломон відновив закон про десятинний збір для жреців, і це, звичайно стало сильним поштовхом для посилення ролі жреців у житті суспільства. Жреці були найбагатшою кастою.

Після завоювання Вавілонії перським царем Кіром у 538 р. до н. е. євреям дозволили повернутися в Іерусалім, а храм був заново відбудований. Жреці знову отримали всі прівилеї. В період Другого храму культ Яхве став ще більш очищеним від залишків політеїзму. Жреці храму, практично забравши у свої руки владу в країні, взагалі заборонили виготовлення будь-яких ідолів, в тому числі й ідолу Яхве.

На межі нашої ери в іудейському суспільстві поширилась ідея про месію, цю ідею сповідувало багато сект, що чекали божественного втручання у хід історії. Ця ідея певною мірою спровокувала виступ іудеїв проти римлян. Римляни жорстоко подавили повстання іудеїв. Іудейська держава припинила своє існування, євреї розселилися по всьому світу.

Іудаїзм

Похожие работы