Читать реферат по архитектуре: "Архітектура полтавської фортеці 17-18 століть" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Архітектура полтавської фортеці 17-18 століть

Київ 2016

Земляними валами, ровом і частоколом укріпили трикутний у плані мис, що нині зберігся в середмісті й називається Городищем. Він лежить між двома ярами - Мазурівкою і Панянкою. Під час археологічних розкопів тут виявлено рештки поселень скіфської доби (II ст. до н. е.), роменської культури (VIII ст.), великокнязівських часів (Х-ХІІ ст.).

За військово-топографічними умовами Городище було найвигіднішим місцем для фортеці. Дуже круті східні й південні схили його укріпили частоколом, а з напільного північно-західного боку (по трасі теперішньої пл. Леніна) викопали рів і насипали вал. З півдня фортецю омивала маленька річка Полтавка, що витікала з Мазурівки. Істотною вадою первісної фортеці була відсутність на її території джерела води.

Тому у 40-х роках XVII століття під орудою коронного гетьмана Станіслава Конецпольського фортецю розширили майже вдвічі, включивши до її складу Мазурівку й частину плато на південний захід від неї. Відповідно і виникли назви фортеці - Стара (первісна частина) і Нова Полтава.

Первісні укріплення були дуже архаїчні - у вигляді невеликих земляних бастіонів напівкруглої та простокутної форми в плані, сполучених валами. На розі, приблизно там, де нині стоїть так звана Ротонда дружби народів, був великий, підковоподібного плану бастіон. Певно, найважливіші ділянки оборони посилювалися рубленими дерев'яними баштами. В'їзна брама містилася з північного заходу.

Після Переяславської угоди 1654 року Полтавській фортеці надавалося великого значення, тож 1658 року під орудою полтавського полковника Мартина Пушкаря її ремонтували. Для цього спеціально присилали з Москви воєводу А. Чиркова. Влітку того ж таки року Полтаву здобули штурмом і спалили війська повсталого проти Москви гетьмана Івана Виговського.

Після того з наказу московського уряду фортецю відбудували, з'явився зовнішній пояс оборони: для захисту форштадта (передмістя) викопано рів і насипано вал, що перекрили рівнину між вершинами ярів Койкового та Кобищани.

1709 року, на час облоги Полтави українською і шведською союзними арміями, фортеця вже мала досить розвинену систему укріплень, близьку до бастіонної - у вигляді неправильного полігона, дещо витягнутого з півдня на північ. Було п'ять в'їзних брам: Подільська, Мазурівська, Київська, Спаська, Криловська. Лінія оборони складалася з сухого рову й крутого земляного валу з палісадом, але без валганга, "за козацьким звичаєм".

Від наріжного підковоподібного східного бастіону вниз по рельєфу було винесено квадратовий у плані редут; від північного наріжного бастіону в бік Бойкового яру - так само. Укріплення між згаданими бастіонами складалися зі старого частоколу, без валу й рову, оскільки крутосхили були практично неприступні.

На цій ділянці містилася Криловська брама, від неї вниз, на Поділ, спускалася стежка. Північний фронт укріплень мав два в'їзних вузли - Спаську й Київську брами, досить складні інженерні споруди: перед першою був равелін, друга становила горнверк з равеліном.

Похожие работы