Читать реферат по энергетике: "Нові технології енергозбереження" Страница 2

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

газів. Правда, у реалізації цього проекту брали участь 30 компаній із 11 європейських країн, і 50% від його загальної вартості в 16 млн. євро надала Європейська комісія. У результаті вдалося не лише скоротити на 90% емісію вуглекислого газу, а й знизити витрати на кожну тонну зв’язаного СО2 з 50—60 євро, як у Японії, до 20—30. «Спійманий» газ закачують у підземні сховища, де, запевняють автори проекту, він без жодних ризиків для навколишнього середовища та без особливих витрат може зберігатися століттями. До речі, Данія є єдиною державою в світі, де з 1994 року існує Міністерство охорони навколишнього середовища й енергетики. Причому об’єднання цих двох відомств, котрі не те щоб ворогують, але не завжди знаходять спільну мову, відбулося саме під «дахом» екологів.

Не менших успіхів у «озелененні» вугільної енергетики домоглися і британські фахівці, зокрема, стосовно десульфуризації димових газів. Їм вдалося також на 90—95% знизити викиди двоокису сірки, підвищений вміст якої в атмосфері викликає так звані кислотні дощі.

Враховуючи, що стандартна середньостатистична 1000-мегаваттна вугільна електростанція на рік викидає в атмосферу сім мільйонів тонн вуглекислого газу, 200 тис. тонн двоокису сірки і стільки ж зольного пилу (у складі якого виявляють у значних кількостях миш’як, кадмій, свинець та інші інгредієнти), переоцінити такі досягнення складно. Із іншого боку, і недооцінити їх не дасть жоден бухгалтер — адже всі ці «чисті» вугільні технології коштують дуже дорого. Коли додати до цього винятково високу вартість європейського вугілля (у середньому, з урахуванням усіх соціальних і екологічних дотацій, тонна його обходиться в одну-дві сотні євро), то вугільну енергетику в Західній Європі навряд чи можна назвати дешевою. Правда, при цьому вугілля має цілком унікальну перевагу — його родовища виявлено більш як у 90 країнах світу (хоча 88% запасів і 76% видобутку припадає на вісім країн — США, Росію, Китай, Індію, Австралію, ПАР, Україну та Казахстан), а ступінь монополізації у вугільній промисловості дуже низький. Та й морські шляхи доставки дешевого вугілля з Австралії чи ПАР є додатковим підтвердженням тези: політичні ризики «вугільного» шантажу наближаються до нуля.

Утім, по той бік Атлантики не останнім доказом на користь вугільної енергетики є саме її рентабельність. Видобуток вугілля, за запасами якого Сполучені Штати Америки посідають перше місце, обходиться досить дешево, крім того, там вважають за доцільніше імпортувати чуже дешеве вугілля, ніж дотувати видобування власного. До того ж США, котрі так і не приєдналися до Кіотського протоколу, до останнього часу не надто забивали собі голову технологіями очищення димових газів (600 діючих там вугільних електростанцій викидають в атмосферу близько двох мільярдів тонн вуглекислого газу на рік). Зате американці дуже наполегливо йшли шляхом підвищення ефективності вугільної енергетики. ККД вугільних електростанцій, які працюють за традиційними схемами, ледь перевищує 30%. При цьому існує безліч технологій, що не лише істотно підвищують цей коефіцієнт, а й значно розширюють можливості використання вугілля.

Метод Фішера—Тропша (він дозволяє перетворювати тверде вугілля на рідке паливо) відомий давно. У 1920-х роках його запропонували німецькі вчені Франц Фішер і Ганс Тропш,


Интересная статья: Основы написания курсовой работы