Читать реферат по предпринимательству: "Вміння слухати співрозмовника у роботі менеджера" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

бо це свідчить про закритість людини (так звана “поза захисту”).Після встановлення контакту на рівні очей та дистанції доцільно "приєднатися" до співрозмовника. Можна зайняти позу, схожу на його позу, використовувати найчастіше вживані ним слова, посміха­тися до нього, якщо він це робить, і т. ін.Із самого початку бесіди треба зробити все, щоб одразу не про­тиставити себе співбесіднику. Доцільно спочатку поговорити про те, що об'єднує співрозмовників, про спільні інтереси. Можна також сказати партнерові щось приємне, цікаве про нього. Це сприятиме створенню доброзичливої атмосфери для подальшого спілкування. Тому не завадить продумати три перші фрази, кілька запитань, на які співбесідник відповість "так". Якщо на початку бесіди відчу­вається хвилювання в голосі, бажано говорити тихіше, повільніше. Окрім цих порад, можна також використати ще й такі:• уникати вступів на зразок "Якщо у вас є час вислухати мене","Вибачте, що я заважаю Вам", "Давайте швиденько розбере­мося";• не примушувати співрозмовника одразу захищатися;• спочатку доцільно поговорити про співбесідника, потім — про тему розмови і лише потім — про себе;• тон бесіди має бути привітним, доброзичливим. Це допоможеспіврозмовникові повірити у вашу щиру зацікавленість його проблемами;• співбесідник може бути добре проінформований щодо темирозмови, тому краще висловити свої сподівання на це або за­питати його.Орієнтування в ситуації та людях.Орієнтування в умовах спілкування передбачає вивчення особливостей зов­нішнього середовища та врахування власного емоційного стану, а також стану співрозмовника. Якщо ви побачили, що співбесідник, скажімо, збуджений, спочатку треба допо­могти йому заспокоїтися, бо інакше він вас не зрозуміє. Лише після цього можна розпочати бесіду. Як це зробити? По-перше, можна по­просити співрозмовника чимось вам допомогти, бо виконання пред­метних дій, що потребують уваги, знімає напруження. По-друге, мож­на пожартувати. Партнер почне посміхатися й розслабиться. По-третє, можна звернути увагу співрозмовника на важливу для нього про­блему, котра потребує активного мислення. І, зрештою, можна поста­чити партнерові запитання на нейтральну тему, переключивши його увагу на проблему, до якої він ставиться спокійніше.Звичайно, це лише окремі приклади з тих, що їх можна використа­ти. У кожній ситуації треба виявляти гнучкість, оперативність, творчість. Проте варто пам'ятати, що фрази па зразок "Не хвилюйтесь", "Зас­покойтеся", "Чому ви так напружені?" справі не зарадять. Навпаки, людина хвилюватиметься, а відтак й нервуватиме ще більше.На етапі орієнтування треба з'ясувати тривалість бесіди. Якщо ви — ініціатор зустрічі, треба дійти згоди із співбесідником щодо її мети. Якщо вас запросили на бесіду, мети якої ви не знаєте, краще одразу запитати: "Чим можу бути корисний?" Це дасть змогу розібратися в очікуваннях співбесідника, бо вони є регуляторами його поведінки під час спілкування. Кожна із сторін сподівається на таку реакцію іншої, яка б відповідала її рольовій позиції.

Успіх бесіди багато в чому залежить від того, чи вдасться адек­ватно уявити собі образ партнера. Тут нерідко спрацьовують сте­реотипи, а вони часом бувають неправильними. Як зазначалося, треба мати попередню інформацію про співбесідника, передусім знати його типові,