Читать курсовая по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Японське економічне диво" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

. вдосконалення системи продовольчих поставок.

Прибувши до Японії в лютому 1949р. і заявивши, що "японська економіка як би стоїть на ходулях, одна нога яких являє собою американську допомогу, інша - механізм внутрішніх субсидій", Д.Додж дав зрозуміти, що необхідно поставити цю економіку на "власні ноги".

Одні з найважливіших напрямків плану Доджа було подолання інфляції, викликаної невиробничими витратами уряду, низькою ефективністю виробництва. З цією метою міністерству фінансів Японії був представлений проект державного бюджету, який передбачав перевищення доходів над витратами. Для реалізації цієї задачі потрібно скасувати урядові субсидії на підтримання цін і відновлення виробництва, які замінювали банківським кредитуванням, різко підвищити податкове збори. Програма об'єктивно припускала зниження життєвого рівня населення. Проте іншого шляху виходу з економічної ситуації, що склалася у Японії не було. Парламент країни прийняв такий жорсткий проект бюджету без поправок.

Проведена в 1949р. реформа бюджетної системи дозволила Японії протягом 15 років уникнути бюджетних дефіцитів. Держава стала використовувати систему приватного кредиту, підтримуючи його ціну на прийнятному для підприємств рівні.

Така жорстока програма відродження японської економіки в цілому створила умови для прискореного накопичення капіталу і промислового підйому, сприяла зниженню інфляції, стабілізації грошового обігу, збалансованого бюджету, заклала основу високих темпів подальшого господарського розвитку.

Однак цей процес мав складний і суперечливий характер. З одного боку, йшло форсоване відновлення і розвиток важкої і хімічної промисловості, з іншого - зниження державної підтримки середніх і дрібних підприємств, що змушувало їх скорочувати виробництво, затримувати заробітну плату або навіть припиняти свою діяльність.

2. Економічний підйом Японії .1 Економічній підйом Японії 50-60 років До 1952-1953 рр. в основному завершилося відновлення економіки Японії. Вона знов стала середнє розвиненою індустріально-аграрною країною. Разом з тим технічна база японської індустрії була відсталою, 70% верстатного парку мало вік понад 10 років. Важливим джерелом фінансування економіки ще залишалася американська допомога. Слабким місцем в національній економіці поки залишалася зовнішня торгівля.

Промислове виробництво до кінця війни скоротилося в 10 разів у порівнянні з довоєнним рівнем. Тому природно, що відновлення тут тривало довше, ніж в інших країнах: довоєнний рівень виробництва був відновлений тільки в 1952р. Але більш важливо інше: відновлення відбувалося на старій технічній основі, тобто того технічного оновлення, яке відбулося в ході відновлення в інших країнах, тут не було. Японські промисловці сподівалися далі вигравати на дешевизні праці і відновлювали галузі, які не потребують великих капіталів і високої техніки, але багато живої праці.

У перші після окупаційні роки продовжував складатися потенціал для подальшого індустріального зростання. Пріоритет надавався модернізації виробництва і стабілізації грошового обігу. В основу післявоєнної економічної моделі Японії була покладена концепція кейнсіанства, яка

Похожие работы