Читать реферат по делопроизводству: "Чи люблять українці говорити компліменти?" Страница 2


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

чужим успіхам — мірило шляхетності. Якщо ви представляєте гостям свого знайомого, чудового знавця багатьох мов, чому б не сказати: «Андрій Пап, неперевершений знавець мов». Звичай говорити людині хороше про неї виник і прижився не випадково: він до­помагає людям спілкуватися, жити разом, разом працювати. Коли люди­ну підтримати, похвалити, підкреслити щось хороше в ній, вона почуває себе впевненіше, намагається дорівнювати уявленню, яке про неї склало­ся. Особливо це потрібно молодій людині, яка не завжди буває впевне­ною в собі, потребує підтвердження своїх позитивних рис і починань.

Ось тому так важливо з дитинства культивувати в людині почуття власної гідності, відчуття певної «собівартості», аби згодом не склався комплекс меншовартості чи неповноцінності. Недарма ж українці ка­жуть: «Якщо казати людині постійно, що вона свиня, то згодом вона за­хрюкає». І навпаки, чуючи розумну дозу похвали змалечку («Ти — моло­дець!», «Ти — розумниця!», «Ти — моя надія і втіха!»), дитина вивищу­ється не лише тілом, а й духом, виростає особистістю.

Не менш вагомими стануть для неї слова схвалення (якщо для цьо­го, звичайно, є підстави) із вуст учителів, а згодом — колег по роботі.

Втішаючи, співчуваючи чи схвалюючи когось, варто уникати за­йменника «я», надаючи перевагу «ти» або «ви»:

— Ви прекрасний майстер! Ви рідкісний фахівець! З тобою так ці­каво розмовляти! Ти сьогодні чудово виступив! Приємно бачити, як ви посвітлішали, відпочили...

Таким чином ви підкреслюєте власну увагу й прихильність до спів­розмовника. Однак займенник «я» цілком можливий у структурі комплі­менту, побудованого на зіставленні, що посилює міру «таланту» адреса­та, як-от: «Ти — унікальна й неперевершена господиня, а я, на жаль, не можу цим похвалитися», «У тебе — золоті руки, а мої ні до чого путньо­го не придатні» (жінка — жінці). До речі, такий своєрідний «антикомплімент» спонукає до обміну компліментами. Щоправда, вважають, що жін­ки (і не лише українські) надто рідко «сиплють компліменти» своїм зна­йомим, подругам, а тим паче суперницям.

За що хвалять найчастіше? За вчинки, за характер, за зовнішній ви­гляд, одяг, зачіску (наприклад: «У тебе ангельський характер», «У вас ви­тончений смак», «У тебе бездоганний вигляд», «У тебе така елегантна сукня», «Тобі так пасує нова зачіска»). Можна похвалити когось із вашої родини чи знайомих, сказати добре слово про дітей (наприклад: «У вас хата — райський куточок», «Галина твоя подруга? Чудова дівчина!», «А ваш Василько — восьме чудо світу: дивовижно мудра дитина»).

Не ввічливо кидати компліменти малознайомим або незнайомим людям. Краще зачекати, зазнайомившись ближче, чи навіть заприязнити­ся з ними.

Відповідь на комплімент має бути співзвучною змістові. Скориста­тися можна однією із таких:

— Спасибі! Дякую за комплімент! Це вам тільки так здається (на перебільшену похвалу). О, ні, це не про мене! Спасибі, але ви явно пере­більшуєте! Дякую, але я цього не заслуговую! Я радий це чути. Мені приємно це почути від вас. Я це саме можу сказати про вас.

Безсумнівним розмаїттям і можливістю вияву індивідуальності ви­різняються компліменти закоханих, що моделюються на зразок загально­відомих: «Ти — найкраща у світі», «Кращої за тебе немає у світі».

Хоча комплімент традиційно вважається



Интересная статья: Основы написания курсовой работы