Читать реферат по делопроизводству: "Автобіографія, стилі її написання" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Автобіографія, стилі її написання

(реферат) Під час написання автобіографії (виклад людиною свого прожитого життя) можна використовувати різні стилі:

художній стиль; офіційно-діловий.

В залежності від цілей і обирають певний стиль викладу своєї біографії.

Якщо автобіографія потрібна як документальне представлення своєї персони для влаштування на роботу і т.п., тоді обирають офіційно-діловий стиль. Коли ж бажають просто поділитися спогадами, розважити читача своїми життєвими досягненнями, обирають художній стиль.

Офіційно-діловий стиль автобіографії має певні вимоги: в ньому слід дотримуватися чіткої хронологічної послідовності – від початку народження до часу написання автобіографії, вказувати ряд необхідної інформації (число і місце народження, навчальні заклади, які закінчував (закінчує), місце роботи і проживання, сімейний стан, батьків тощо.

Художній стиль відрізняється своєю невимушеністю, розкутістю, відсутністю чіткої хронологічної та довідкової послідовності. Може містити розважальні нотки, детальний опис окремих моментів і відсутність цілих періодів з життя. Як правило художній виклад автобіографії використовується в художній літературі і не використовується в діловодстві.

Нижче пропонуємо взірці автобіографій в офіційно-діловому та художньому стилях.

Павла Грабовського

у художньому стилі

Я народився у 1864 році в Охтирському повіті Харківської губернії. Батько мій був паламарем у слободі, у молодому віці занедужав на сухоти і помер, лишивши 5 дітей. Мені тоді було 8 років, я ходив до школи. У 10 років мати віддала мене до Охтирської бурси, де я перебував 5 років, і спочатку не мав великого нахилу до науки. Потім мене вигнали, і тому я перейшов до Харківської семінарії.

Ще хлопцем я любив читати казки про життя святих. Чимало пісень я знав від матері, що завжди їх співала, а казки слухав від бабусі, так що й не довелося читати.

Мені дуже припала до серця материнська мова. Книжки до читання я купував на базарі або брав у товаришів. В семінарії я пробув 4 роки, думав кидати, але не мав на це “повних літ”, і перед Різдвом 1882 р. був заарештований з забороненими книжками.

Протягом 1883-1884 років жив на селі, де дуже бідував і не мав роботи. Весною 1885 р. знову вернувся до Харкова, а восени мене забрали у солдати. Служив я у Валках Харківської губернії. Тут мене збиралися подати в суд за образу словами офіцера, але від головного штабу надійшла бумага послати мене до Ташкента, як людину політично ненадійну. Потім мене з товаришами заслали на Вілюй.

З Іркутської тюрми я почав посилати до галицьких часописів вірші і дещо прозою, а також листуватися з українськими письменниками. м. Тобольськ,1901 рік.Автобіографія

Орлександра Олеся

(Олександра Івановича Кандиби)

у художньому стилі

Я народився 5 грудня 1878 року в містечку Білопілля на Сумщині. Батьківський рід походив з чумаків, материн - з кріпаків. Дідусь мій Федір Кандиба торгував рибою, а батько Іван Федорович працював на рибних промислах в Астрахані, де й втопився у Волзі. Тоді мені виповнилось 11 років. Мати Олександра Василівна згадувала, що вона “залишилась одна з трьома дітьми і трьома карбованцями в кишені”.

В 4 роки мати навчила мене читати, а

Похожие работы