Читать реферат по микроэкономике: "Виробництво як процес примноження корисності благ і формування їхньої вартості (нові підходи)" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

У формуванні новоствореної вартості та її матеріальної бази – доданої корисності – беруть участь усі виробничі фактори: праця, капітал, земля, підприємницький талант. За інших однакових умов ефект виробництва буде визначатися формулою:

Е = ----------- ,

ПВ

де Е – коефіцієнт ефективності виробництва товару; НВ (новостворена, додана вартість); ПВ – повна вартість товару.

Абсолютний ефект, одержуваний підприємством від виробництва товару, обчислюється за іншою формулою:

Еа = ПВ – СВ,

де Еа – абсолютний ефект; СВ – спожита вартість засобів виробництва. Повна вартість (ПВ) виражає інтегральну корисність продукту, незалежно від його функціональної приналежності до засобів виробництва чи споживання. Чим вищий рівень корисності має вироблений товар, тим, відповідно, більша вартість втілена в ньому.

Тому підприємство об’єктивно зацікавлене у знаходженні шляхів виробляти товари зростаючої корисності, бо це не суперечить його меті – створити більше вартості, а отже – більше доданої вартості.

Формування вартості товарів пов’язане з витратами на їх виробництво. У цьому дослідженні проводиться ідея про те, що витрати виробництва і вартість – це принципово різні речі. Витрати виробництва означають затрати ресурсів, які потрібно відновлювати знову і знову. Вартість же свідчить про результативний ефект, який буде представлено на ринку як вартість.

Як відомо, витрати в економіці безпосередньо пов’язані з відмовою від можливості виробництва альтернативних матеріальних благ і послуг. Економічні витрати будь-якого ресурсу, обраного для виробництва товару, рівні його вартості за найкращого з усіх можливих варіантів використання. Для підприємства витрати – це ті виплати, які воно зобов’язане зробити постачальникові ресурсів для того, щоб відвернути ці ресурси від альтернативного використання.

Економічні витрати складаються із зовнішніх і внутрішніх. У цьому дослідженні ми до зовнішніх витрат будемо зараховувати лише ті, які підприємство несе із свого бюджету на користь постачальників матеріальних ресурсів – засобів виробництва (сировину, паливо, енергію, машини, капітал, земельні ділянки, тощо). Витрати на оплату людського ресурсу – людей праці і підприємців – ми зараховуємо до внутрішніх витрат.

У ринковій економіці всі вироблені обмежені ресурси мають вартість. Зовнішні ресурси можуть використовуватися не за найкращих умов. Наприклад, підприємство Б, яке виробляє те ж взуття, що й фірма А, витрачає на пару взуття не 10, а 15 у.о. Додана ж вартість (відповідно, додана корисність) цього взуття створюється у розмірі 5 у.о. Безперечно, підприємство матиме збитковий ефект, передусім тому, що суспільним нормативом формування витрат виробництва є найкращий варіант використання економічних ресурсів. Підприємство Б перевитратило матеріальних ресурсів на виробництво пари взуття на 5 у.о., але ринковою економікою з досконалою конкуренцією зараховується лише 10 у.о. Отже, 5 у.о., які витрачені додатково на виробничі ресурси, є абсолютно надлишковими; тому вони оплачуються за рахунок новоствореної вартості.

Похожие работы