Читать реферат по семейному праву: "Розірвання шлюбу за національним правом"

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Розірвання шлюбу за національним правом

У багатьох державах існує принцип свободи розлучення. Однак у тих, де на формування права вплинула католицька церква, розірвання шлюбу заборонене. Так, Конституція Ір­ландії забороняє приймати законодавство, яким дозволялося б розлучення. Воно не передбачене сімейним законодавством Аргентини, Колумбії. Порівняно недавно можливість розір­вання шлюбу було надано в Італії (1970 p.), Португалії (1976 p.), Іспанії (1981 p.).

Розірвання шлюбу означає припинення статусу, що був ут­ворений шлюбом: сторони можуть брати в новий шлюб; вони отримують право вибору самостійного місця проживання;

жінка може обрати дошлюбне прізвище. Відбувається ліквіда­ція правового режиму майна, встановленого шлюбом. Особа, яка потребує матеріальної допомоги та на користь якої вине­сено відповідне рішення суду, має право на отримання такої допомоги. Окремим правовим системам відомі ще й нетра­диційні наслідки розірвання шлюбу, скажімо, відшкодування матеріальної чи моральної шкоди на підставі деліктної відпо­відальності (ст. 234 Цивільного кодексу Франції).

Правові системи, які допускають розірвання шлюбу, можна поділити на дві групи залежно від вирішення ними питання рівності чоловіка й дружини щодо ініціативи розірвання шлюбу. Так, в одних державах обоє з подружжя знаходяться в рівному становищі (більшість держав "сім'ї континентального права", в т. ч. й Україна), в інших — чоловік перебуває в привілейова­ному положенні (зокрема держави із санкціонованою мусуль­манською релігією — Алжир, Йорданія, Сирія).

Розірвання шлюбу є одним із способів його припинення (поряд зі смертю одного з подружжя та оголошення його померлим). Тривалий час розлучення трактувалось як санкція за винну поведінку одного з подружжя (приміром, у стат­тях 229—232 Цивільного кодексу Франції до 1975 p.). Одначе з прийняттям нових законів про розлучення (у Великобри­танії, Франції, ФРН, деяких штатах США) розірвання шлюбу вважається наслідком розпаду шлюбу й сім'ї.

Часте застосування розлучення у правових системах викликало детальну регламентацію підстав для цього.

Підставою для розлучення, передбаченою у багатьох держа­вах, є воля одного чи обох із подружжя. Так, у Швеції розлу­чення проводиться за наявності односторонньої заяви після 6 місяців — терміну, необхідного для зваження потреби в роз­лученні. Цей строк надається лише в тих випадках, коли у подружжя від шлюбу є неповнолітні діти (віком до 16 років). Але вказаний термін не застосовується навіть за наявності неповнолітніх дітей, якщо протягом двох років подружжя про­живало окремо.

Фактичний розпад шлюбу є підставою для його розірвання у більшості держав. Часто його називають "непоправним" роз­падом (ФРН,


Похожие работы

 
Тема: Матеріальна відповідальність за трудовим правом
Предмет/Тип: Основы права (Реферат)
 
Тема: Розірвання шлюбу за національним правом
Предмет/Тип: ТГП (Реферат)
 
Тема: Охорона праці за трудовим правом
Предмет/Тип: Основы права (Курсовая работа (т))
 
Тема: Матеріальна відповідальність за трудовим правом
Предмет/Тип: Трудовое право (Реферат)
 
Тема: Підстави відповідальності за кримінальним правом Франції
Предмет/Тип: Основы права (Реферат)