Читать реферат по педагогике: "Сучасний погляд на національне виховання" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Сучасний погляд на національне виховання

Мета національного виховання - набуття молоддю соціального досвіду, успадкування духовних надбань, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування особистісних рис громадян, духовності, фізичної досконалості, моральної, естетичної, правової, екологічної культури

Сьогодні, на мою думку, питанню етнонаціонального виховання школярів приділяється недостатня увага, насамперед з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, деяких політичних сил, громадських організацій. Наразі найбільш дискусійною в суспільстві є мовна тема, зокрема надання російській мові статусу державної. Водночас мало хто звертає увагу на те, що мовні й національні питання безпосередньо пов'язані.

Необхідно зауважити, що Україна - держава з поліетнічним складом населення. За результатами перепису населення у 2001 році в ній проживали представники більше 130-ти національностей і народностей, серед яких найбільшу кількість складають українці - 77,8 %, росіяни - 17,3 %. Найбільш численними після українців і росіян в Україні є білоруси, молдавани, кримські татари, болгари, угорці, румуни, поляки, євреї, вірмени, греки, татари, цигани, азербайджанці, грузини, німці та гагаузи. У Києві на момент проведення перепису населення переважну більшість складали українці, росіяни, євреї, білоруси, поляки та вірмени.

Відсутність у державі сучасної концепції етнонаціональної політики, застаріле законодавство з питань міжнаціональних відносин, існуючі в суспільстві мовні проблеми, розмитість положень керівних документів у галузі освіти з національного та мовного питань ускладнюють формування новітніх підходів до національного виховання у школі, зокрема в початковій.

Відповідно до Конституції України український народ поділяється на українську націю, корінні народи та національні меншини. Стаття 11 Основного Закону України прямо визначає, що держава сприяє консолідації та розвитку української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвитку етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

На жаль, як у державі в цілому, так і в освітній сфері зокрема зазначена стаття Основного Закону реалізується лише фрагментарно. Якщо спитати учня молодшого класу, якої він національності, відповідь отримати буде складно, оскільки більшість із них навіть узагалі не можуть сказати, що таке етнос, національність. Яким же чином можна тоді реалізовувати у школі конституційні положення, тобто зберігати традиції, культуру, розвивати самобутність української нації, а також корінних народів і національних меншин? Та що говорити, якщо сьогодні ми не у змозі сказати, представники яких національностей, що проживають в Україні, належать до корінних народів. І знову-таки, це при тому, що відповідно до Конституції України права корінних народів визначаються законом.

Статтею 5 закону України «Про загальну середню освіту» визначено одним із завдань загальної середньої освіти виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу та інших народів і націй.

На мою думку, питання національної самоідентифікації

Похожие работы