Читать реферат по предпринимательству: "Хвороби озимого тритикале" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Хвороби озимого тритикале

Тритикале набуває дедалі більшої популярності в українських господарствах.

Відтак зростає і попит на відповідну технологічну інформацію. Хвороби озимого тритикале - чи є від них порятунок?

Поєднання в тритикале (Triticosecale Wittmack) хлібопекарських властивостей пшениці з високими адаптивними властивостями жита відкриває для цієї нової сільськогосподарської культури широкі можливості її практичного застосування. Вже нині вона цікава для кондитерської, пивоварної, спиртової та інших галузей промисловості. Створення сортів з поліпшеною клейковиною затверджує тритикале насамперед як хлібну культуру. Перспективним є виробництво хліба з суміші борошна тритикале та пшениці, що сприяє нормалізації реологічних показників тіста. Саме тому сорти тритикале з якіснішою та пружнішою клейковиною належать до сортів-поліпшувачів.

Тритикале — це ще й повноцінний за лізином, із доброю перетравністю корм. Вміст білка в ньому — 10–28%; жиру — 2,4; цукру — 6–10%. Це набагато більше, ніж у пшениці. Водночас у зерні тритикале міститься широкий набір вітамінів, а за амінокислотним складом білки мають вищу поживну цінність, ніж жито.

Нині існує значний сортовий склад тритикале, придатний для вирощування високих урожаїв зерна та використання в зеленому конвеєрі. За правильного його підбору з урахуванням комплексу біологічних особливостей можна істотно впливати на формування валового збору зернових культур. Потенціал урожайності озимих форм сягає 10–11 т/га, ярих — 7–8; врожайність зеленої маси озимого укісного тритикале — 30–35 т/гектар.

В екстремальних грунтово-кліматичних умовах тритикале в своєму розвитку переважає пшеницю — основну зернову культуру України. Завдяки поєднанню багатоколосковості жита та багатоквітковості пшениці для тритикале характерна вища зернова продуктивність, ніж у батьківських форм.

Потреба у вивченні фітопатогенного комплексу озимого тритикале постала з огляду на широкий вихід цієї культури в промислове виробництво. Проте нетривалий час культивування тритикале в Україні потребує вдосконалення технології вирощування цієї культури й, особливо, одного з важливих її елементів — захисту від хвороб. У захисті озимого тритикале важливе значення має вирощування стійких сортів, оскільки з представленої на ринку України великої кількості фунгіцидів поки що жоден не зареєстровано на тритикале.

Чотирирічне (2004–2007 рр.) спостереження за культурою в Лісостепу України засвідчило, що вона уражується переважно тими самими хворобами, що зафіксовані в посівах пшениці та жита. Найбільшого поширення й розвитку в посівах озимого тритикале, за нашими даними, набувають бура листкова іржа, борошниста роса, септоріоз листя, фузаріоз колоса, кореневі гнилі та снігова пліснява. Розвиток хвороб значною мірою залежить від погодних умов і стійкості сорту.

У патогенному комплексі насіння переважають гриби роду Fusarium (близько 60%). Саме в насінні озимого тритикале нагромаджуються й зберігаються збудники альтернаріозу (Alternaria alternatа), гельмінтоспоріозу (Cochliobolus sativus), септоріозу (Stagonospora nodorum), різних плісняв: оливкової (Cladosporium herbarum), пеніцильозної (Penicillium glaucum), ризопусної (Rhizopus nigricans) і чорної (Aspergillus niger).

Бура листкова іржа

В умовах Лісостепу України

Похожие работы