Читать реферат по предпринимательству: "Журавлина — ягода негiрка" Страница 1

назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

Реферат на тему:

Журавлина — ягода негiрка

Вирощування за промисловою технологiєю журавлини великоплiдної на 500-гектарнiй площi та експорт її до Європи дасть бiлоруськiй казнi стiльки валюти, скiльки її нинi дає за рiк такий гiгант, як Мiнський тракторний завод, продаючи за кордон свої МТЗ-82. Солiдним “валютним цехом” може стати й українське Полiсся. Але до того треба докласти зусиль. Вiд дiжок до скляночок Її цiнують. Завiтайте на будь-який базар (навiть у полiському краї, де росте) — i ви переконаєтесь у цьому. Хоча й не можна сказати, що густо на ринках бабусь чи молодиць iз кошиками, наповненими червоними ягодами. Як не побачимо на полицях магазинiв баночок журавлини, перетертої з цукром, або коробочок з бiлими-бiлими, наче снiг, ягiдьми (то журавлина в цукровiй пудрi). Iмпортного виробництва надибуємо, а от власного — вряди-годи. Причина не лише в тому, що знедоленi полiщуки, якi потерпають вiд безробiття та безгрошiв’я, у сезон, аби заробити сяку-таку копiйчину, продають вiтамiннi дари лiсу метким перекупникам-комерсантам, а тi везуть їх за межi держави. Причина i в iншому — у збiдненнi дарiв Полiсся. “А звiдки їй братися, коли повисушували болота...” — скаже перший-лiпший полiщук. — Рокiв сорок тому було журавлини сила-силенна, — чув не вiд одного лiсника. — Прийшла мелiорацiя — i майже не стало в природних умовах, там, де споконвiкiв заготовляли... Процес зменшення ягiдникiв зачепив не лише “пiвнiчний лимон”, як ще називають журавлину за високий вмiст лимонної кислоти. Порiвняно недавно i брусницю квасили в дiжках, чорницю (ого скiльки!) сушили та варили... Тепер продають на базарах скляночками. А що ж далi? Одними з перших ще кiлька десятилiть тому задумалися над цим питанням волиняни. Спохопившись, почали створювати оптимальнi умови для росту деяких видiв ягiд — передусiм журавлини — за допомогою регулювання рiвня грунтових вод. З’явилися так званi напiвкультурнi плантацiї. Ягоди заготовляли на них за лiсовими квитками, виданими в лiсництвах. Рiшенням облвиконкому встановлювали термiн початку цiєї роботи — бо траплялося, що з метою наживи збирали недостиглi ягоди. Журавлина пiд час зберiгання втрачала цiлющi властивостi, а отже, продукцiя з неї була недоброякiсною. Таких горе-заготiвникiв позбавляли права збирати врожай. У Камiнь-Каширському держлiсгоспi вдалися й до штучного вирощування. Вирiвняли два поля серед рiденького лiсочка, по периметру провели канали, спорудили загати. Грунт — слабокислий торф — переорали, задискували, прикоткували, вкрили шаром пiску (вiн створює сприятливе середовище для розвитку кореневої системи рослин, захищає їх вiд паморозкiв) — i засадили живцями журавлини, заготовленими з природних плантацiй. Вони прижилися, зацвiли й дали врожай. Проте щедро плодоносили не всi — стебло в журавлини слабеньке, тонке, сланке, тож дуже скоро в багатьох мiсцях посiви заглушив зозулин льон. Хоч як боролися з бур’яном — нiщо не допомогло. — А ось погляньте на нашу плантацiю, — запросив мене лiсничий Hуйнiвського лiсництва Степан Сащук. Чимала дiлянка всуцiль укрита червоними ягодами. Яскраво горять вони на бiлому тлi снiжку, що скупо притрусив землю та зеленi кущики. Так-так, саме кущики, як у чорницi та брусницi, — а це чи не найбiльш здивувало. Та й ягоди великi, наче вишнi, не дуже кислi, що аж нiяк не схоже на журавлину. Вона ж бо стелиться по землi,


Интересная статья: Основы написания курсовой работы