Читать реферат по предпринимательству: "Ефективність виробництва яловичини" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Реферат на тему:

Ефективність виробництва яловичини

У зв’язку з різким зниженням на тваринницькому ринку продукції власного виробництва, країна може втратити продовольчу незалежність держави, як це вже сталося на енергетичному ринку. Особливу тривогу викликає ринок м’яса, норму фізіологічних потреб якого можливо забезпечити тільки за умов імпорту.

Міністр сільського господарства офіційно заявив, що під час так званих реформ методично і цілеспрямовано знищувалося тваринництво України. Поголів’я ВРХ тільки за останні три роки зменшилось на 2,5 мільйона, корів — на 1 мільйон. Нині тваринницька галузь на 76% зосереджена в обійстях селян. На часі проголошувати лозунг “Бережіть худобу!”.

Міністр оприлюднив також баланс зерна, 7 мільйонів тонн якого витрачають на насіння, 11 на споживання і хоча б 30 мільйонів тонн фуражу необхідно для потреб тваринництва. Отже, застереження горе-політиків і реформаторів про перевиробництво зерна в Україні дуже непрофесійне. Худобу ще з часів Союзу щорічно не забезпечують концентрованими (енергетичними) кормами, і наші намагання досягти рівня продуктивності всіх видів тварин, який мають високорозвинені країни, базувались на закликах та ентузіазмі, а не на твердій науковій основі.

Слід зупинитись на виробництві яловичини, частка якої в світовому масштабі становить 23,6% загального виробництва м’яса. Деякі країни довели виробництво яловичини до 66,5–50,3% (Аргентина, Австрія). В Україні частка яловичини зменшилась до 41,9%. Валове виробництво в забійній масі за 12 років зменшилась від 1105 до 722,9 тис. т, а рівень споживання становить 14,6 кг на одну людину в рік, або 74,9% фізіологічного мінімуму.

Великій рогатій худобі, в тому числі й м’ясного напряму продуктивності, завжди належала й надалі належатиме важлива роль у розв’язанні продовольчої проблеми в зв’язку з найефективнішим перетворенням грубих та пасовищних кормів у високоякісний білок.

М’ясне скотарство грунтується, в основному, на використанні спеціалізованих м’ясних порід худоби, а також їхніх помісей, одержаних від схрещування молочних та комбінованих порід із м’ясними. Для країн із розвиненим м’ясним скотарством характерною особливістю є наявність великих площ природних пасовищ. Так, у Південній Америці частка пасовищ становить 74–91%, Центральній Америці — 65,9, Північній — 34,7, Австралії — 95, Новій Зеландії — 96,9%. В Європейських країнах (Франція, Італія Англія, Німеччина) — 40–42% площ сільськогосподарських угідь. Країни з розвиненим м’ясним скотарством використовують також сіяні пасовища однорічних та багаторічних трав.

Історично склалося так, що із збільшенням населення України й розвитком міст паливно-промислового комплексу інтенсивно розорювались степи та лісостепи, потім розпочалась боротьба з травопіллям та будівництво каскадів електростанцій на основних водних артеріях України і тенденція до осушення й використання заплавних земель для інтенсивного розвитку овочівництва.

Як наслідок, Україна мінімально забезпечена пасовищами (в розрахунку на 100 голів великої рогатої худоби — всього 30 га, а вихід зеленої маси в перерахунку на 1 голову худоби становить 4,2 ц за норми 60–70 ц в рік).

Площа природних кормових угідь (сіножаті й пасовища) становить по Україні 6778 тис. га, або 16,6%

Похожие работы