Читать реферат по макроэкономике: "Шляхи зниження безробіття" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

При повній і ефективній зайнятості вирішуються дві задачі:

-створюється достатня кількість робочих місць;

-забезпечуються необхідною робочою силою підприємства й організації.

Перша задача відбиває інтереси населення, що проживає на визначеній території, друга – інтереси галузі, підприємств. Досягнення ефективної зайнятості – задача господарських одиниць, а повної зайнятості– задача держави. Оптимальне сполучення повної й ефективної зайнятості визначає раціональну зайнятість.

Види зайнятості характеризують розподіл активної частини трудових ресурсів по сферах застосування праці за професіями, спеціальностям і т.д.

Структурні види зайнятості виділяють по наступним ознакам:

1. По характері діяльності:

--робота на підприємствах усіх видів і громадських організацій;

--служба в армії;

--індивідуальна трудова діяльність;

--особисте підсобне господарство і т.д.

2. По приналежності зайнятих до визначеного класу і соціального шару:

--робітники;

--інженерно-технічні працівники і службовці;

--управлінський персонал;

--підприємці;

--селяни.

3. З обліком міжгалузевих і внутрішньогалузевих пропорцій у розподілі

трудових ресурсів.

4. По територіальній ознаці:

--по регіонах;

--по областях;

--економічним районам і т.д.

5. За рівнем урбанізації.

6. За професійно – кваліфікаційним рівнями:

--рівень утворення;

--стаж роботи;

--ступінь механізації праці і т.д.

7. За віковою ознакою:

--неповнолітні;

--повнолітні.

8. За формами організації праці:

--співвідношення між зайнятими, охопленими індивідуальними колективними формами організації праці.

9. За видах власності:

--приватний сектор;

--комунальний;

--держаний сектор.

Форми зайнятості являють собою організаційно-правові способи й умови використання робочої сили. У рамках кожного виду зайнятості праця людей організовується за допомогою різноманітних організаційно-правових форм, що розрізняються нормами регулювання тривалості і режимів робочого дня, чи регулярністю стабільністю трудової діяльності; місцем виконання роботи (на напідприємствах чи вдома), статусом діяльності.

Отже, форми зайнятості класифікуються з урахуванням наступних ознак:

1) Форми організації робочого часу:

§ повна (робота на умовах повного робочого дня);

§ неповна (робота на умовах скороченого дня, скороченої робочого чи

тижня неповного робочого дня при скороченому робочому тижні);

§ робота вдома (коли особи працездатного віку з ряду причин не можуть

працювати на виробництві).

2) Значимості для робітника:

§ первинна;

§ вторинна.

3) Стабільності:

§ постійна (з відносно стабільним місцем роботи);

§ тимчасова (з тимчасовим, епізодичним чи сезонним характером роботи).

4) Форми правового регулювання використання робочої сили:

§ основна (реалізується трудовим законодавством);

§ спеціальна (має потребу в спеціальному трудовому регулюванні,

наприклад, зайнятість з режимом неповного робочого дня, на умовах виконання роботи

Похожие работы