(Назад)
(Cкачать работу)найбільш важливими в даній ситуації і який ймовірний ефект може викликати зміну однієї чи декількох перемінних. Вміння пов'язувати конкретні прийоми, що викликали б найменший негативний ефект і приховували б найменше недоліків, з конкретними ситуаціями забезпечує досягнення цілей організації найефективнішим шляхом в умовах існуючих обставин.
У процесі прийняття управлінських рішень необхідно використовувати, у залежності від особливостей розв'язуваної проблеми, різні види моделей і способи моделювання. Майже весь арсенал розроблених моделей може знайти застосування в процесі прийняття рішень. Однак найбільше поширення в економіці та в управлінні при оптимізації прийнятих рішень одержують математичні (економіко-математичні) моделі, ідеальні (споруджувані і досліджувані без застосування яких-небудь спеціальних засобів і пристосувань) і фізичні (реалізовані за допомогою електронної й обчислювальної техніки). Необхідно пам'ятати, що при оптимізації того самого прийнятого рішення можуть застосовуватися? кілька різних моделей - рівноправних між собою за значенням чи підлеглих одна іншої. Може бути одна загальна (генеральна) модель для всього процесу, по якому приймається рішення, а на окремих етапах вивчення процесу чи для збору кількісних даних для генеральної моделі можуть застосовуватися інші (однотипні чи різнотипні моделі).
Тому при прийнятті оптимальних управлінських рішень може використовуватися не одна якась ізольована модель, а система однотипних і різнотипних взаємозалежних між собою моделей.
Ефективність управління окремими ділянками чи підприємством в цілому є результатом функціонування системи управління, що забезпечує виконання поставлених перед об'єктом планових завдань з найменшими трудовими, матеріальними і фінансовими витратами.
При укрупненій оцінці ефективності управління виробничо-господарською діяльністю можуть бути прийняті відносні величини - рівні виконання плану за відповідними показниками в досліджуваному періоді. Тоді ефективність управління виробництвом обчислюється за формулою:
Эп = Q Qр ∆Н Т ∆З ∆С ∆П ∆Р
де Q - обсяг виробництва;
Qр - обсяг реалізації;
∆Н - зниження норм витрати матеріальних цінностей;
Т - продуктивність праці;
∆З - скорочення витрат по заробітній платі за одиницю продукції;
∆С - зниження собівартості;
∆П - збільшення розмірів прибутку;
∆Р - підвищення рентабельності виробництва.
Необхідно повернути свідомість керівника, трудівника до споживача, а не до начальника; до прибутку, а не до марнотратства; до підприємця, а не до бюрократа; до новатора, а не бездумному виконавцю; до плюралізму і різноманіття, а не до уніфікації і знеособлювання. У загальному і цілому ми повинні перейти від ідеологізації управління до здорового глузду, від абстрактних схем і начотництва самовдоволених повчань до знань, що дають практичний результат у справі поліпшення поводження людей і функціонування організацій. Якщо не робити цього цілеспрямовано, завзято, - усвідомлюючи всю складність задачі, - нічого не відбудеться, як би радикально ієрархічні відносини не замінилися ринковими на правовому рівні, як би ретельно ні пророблялися нові «системи».
Література:
Серошман Н.А.. Основи управлення производством. -
Похожие работы
Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы