Читать поиск информации по религиоведению: "Керівництво української греко-католицької церкви під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходи вивчення релігійного підпілля" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Пошукова робота з релігієзнавства

на тему:

КЕРІВНИЦТВО УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

під радянським режимом, 1946-1989: сучасні підходививчення релігійного підпілля І. Вступ: методологія проекту “Образи сили духу”.

Серед багатьох тем радянського періоду, що викликають науковий інтерес, вирізняється історія підпільної Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ). З 1946 по 1989 рр., опинившись на нелегальному становищі, УГКЦ змушена була пристосовуватись до умов, що під багатьма оглядами є безпрецедентними в історії релігії. При цьому УГКЦ спромоглася зберегти свою структуру, виплекати два покоління церковних проводирів і зберегти приховану, а то й явну прихильність численних верств населення в умовах тоталітарної держави, яка цілеспрямовано і систематично контролювала будь-які прояви релігійної діяльності. Від 1946 р. УГКЦ була не тільки найчисельнішою забороненою церковною спільнотою в світі. Вона була єдиною широко вкоріненою соціальною інституцією в Україні, що уникла контролю офіційних радянських установ. Наприкінці 1980-х рр. УГКЦ вийшла з підпілля достатньо сильною, щоб відігравати визначну роль у релігійній, політичній та культурній сферах.

З часом на основі письмових документів, що зберігаються в архівах державних органів безпеки і досі доступні лише частково, буде написана традиційна історія релігії в марксистських тоталітарних суспільствах. Натомість теперішній період дає історикові унікальну й неповторну можливість зібрати усний матеріал. У випадку історії катакомбної УГКЦ, яка мусіла постійно приховувати слід своїх дій і нищити документацію про свою діяльність, відтворення її життя для наукової, історичної та духовної оцінки прямо неможливе без джерельної бази усних свідчень і споминів. При висвітленні певних питань усні свідчення не можуть замінити письмової документації, проте вони незамінні при аналізі ментальності, організації і щоденного побуту членів спільноти, які ретельно уникали створення та збереження потенційно інкримінуючих письмових документів. Зараз все ще існує можливість, за допомогою свідчень трьох поколінь ієрархів, священиків, їхніх дружин і дітей, монахів, монахинь та мирян, які складали стійке, проте гнучке тіло Церкви, реконструювати багатовимірне підпільне існування УГКЦ.

Починаючи з 1992 р., Інститут історії Церкви у Львові розробляє дослідницький і архівний проект під назвою “Образи сили духу: Жива історія підпільного життя Української Греко-Католицької Церкви 1946-1989 рр.” Ця ініціатива зосереджується на систематичному зборі і критичному аналізові усних свідчень про релігійне життя українських католиків у підпіллі. Проводяться інтерв’ю широких кіл українського католицького кліру, чернецтва і мирян, що представляють три покоління: перше, яке досягло зрілості ще до кінця Другої Світової війни, друге, що пронесло в підпілля досвід вільного життя Церкви, про яке пам’ятало з дитинства, і третє, чиє знайомство й ототожнення з УГКЦ відбулося в часи підпілля.

Існують розвідки (деякі з них дуже вдалі) радянської антирелігійної політики, що зосереджуються на політичних та ідеологічних моментах і застосовують до історії УГКЦ політологічні методології. Проект “Образи сили духу” заснований на іншому підході,

Похожие работы