Читать отчет по культурологии: "Художній світ П. Лебединця" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Художній світ П. Лебединця

Художній світ Петра Лебединця.Топіліна Анна

Петро Лебединець народився в 1956 році, в 1984 закінчив Київський державний художній інститут, а з 1990 є членом Національної Спілки художників України. Такі от сухі факти, разом з інформацією про місця проведення виставок, нагороди тощо звичайно не можуть дати нам вичерпної відповіді на питання, яким же є цей художник. Для розуміння цього треба заглибитись не тільки в його біографію, але також в особливості творчого світогляду, художнього бачення. Часто за художника можуть говорити тільки його картини, але у цьому випадку все дещо інакше. Петра Лебединця складно назвати інтуїтивним митцем, глибоке теоретичне підґрунтя його творчості вражає своєю логічністю, поміркованістю та інтелектуальністю. Полотна його захоплюють буянням теплих, чистих і яскравих кольорів, які тим не менш не справляють враження агресивних чи епатажних. Гармонійно поєднані відкриті кольори захоплюють своєю життєрадісністю, теплом і навіть певною музичністю. Пан Лебединець не любить давати назви своїм полотнам, але й вони цього не потребують – його живопис як мелодія, що плавно перетікає з одного полотна на інше, залишаючи враження абсолютної гармонії. Фактурно прописані, ці картини створюють ефект об`єму, суміщення двомірного та тримірного простору і це складає дивовижне враження.

Але, не дивлячись на сказане вище, треба, мабуть, все ж таки звернутись дещо до даних художньої біографії пана Лебединця. Живопис цікавив його з дитинства, працювати в майстерні він почав вже в 12 років і в подальшому отримав фундаментальну академічну освіту. В часи навчання, шукаючи себе в мистецтві, пробував займатись графікою, чеканкою, різьбою, навіть ліпкою, але в кінці кінців прийшов до найближчого для себе, до живопису, пройшовши стадію фігуративного і звернувшись нарешті до абстрактного живопису, який надихає його і понині. В юності захоплювався античним мистецтвом, мистецтвом Відродження, також особливо виділяв російських художників, таких як Суриков, Сєров і особливо – Врубель. Після закінчення інституту в Петра Лебединця дещо змінились мистецькі орієнтири та бачення, він почав більше звертатись до творчості імпресіоністів та постімпресіоністів, особливо захоплюючись Гогеном. Але, на його думку, кумири все ж таки можуть існувати лише у свідомості не до кінця сформованої особистості, з віком кумири йдуть, їх витісняють унікальні, індивідуально сформовані певною особистістю задачі. Для Лебединця такими задачами стали абстрактний живопис, праця в естетичній системі, все те, про що говорилось вище.

Розглядаючи творчість кожного художника, особливо цікаво звертатись до власне творчої «кухні» - особливостей створення картини саме даним конкретним митцем. Для пана Лебединця все починається з внутрішньої ідеї кольору, гештальт-проектом найчастіше стають фактури з оточуючої дійсності – наприклад, текстури старих стін, багатошаровий тиньк на них тощо. Але звичайно і мови не йде про копіювання з дійсності, ідея взята з натури абстракціалізується в свідомості і виступає вже як чиста думка, ідея кольору. Після виникнення подібної ідеї думки художника звертаються перш за все до можливості втілення цієї колористичної ідеї в форму. Взагалі, на думку Лебединця, основною

Похожие работы