Читать лекция по медицине, физкультуре, здравоохранению: "Організація відновлювального лікування, реабілітація (лекція)" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Л Е К Ц І Я Організація відновлювального лікування, реабілітація

І. Головні принципи реабілітації хворих та інвалідів

Дослідження з реабілітації хворих та інвалідів отрималинайбільшого розвитку після другої світової війни. Тоді ж в медицині стало широко використовуватись і саме слово "реабілітація" / від чеського - здатність /.

На сьогодні виділяють декілька видів /етапів/ реабілітації.

Професійна реабілітація - має на увазі раціональне працевлаштування без знижки кваліфікації. Якщо ж це неможливо, то показано відновлення працездатності за допомогою навчання та перенавчання.

Трудова реабілітація - проводиться тоді, коли неможлива професійна реабілітація і зводиться до пристосування інваліда до будь-якої праці, навіть некваліфікованої.

Соціальна реабілітація - має на увазі призначення тих чи інших видів соціальної допомоги, встановлення різних пільг. Все більше значення надається психологічній реабілітації -створенню позитивної трудової та життєвої позиції шляхом впливу на психологічний статус.

Таким чинам, задачею реабілітації є надання хворому або інваліду всебічної допомоги у розкритті їм своїх знань, вмінь та навичок, що допоможуть відновити його місце в сім'ї, робочому колективі, суспільстві.

Останні два десятиріччя характеризуються зростанням значення служби відновлювального лікування.

У осіб, що пройшли повний курс етапного відновлювального лікування, результати його істотно покращуються. Це виражається в зниженні смертності та інвалідності та підвищенні рівня професійної реабілітації хворих та інвалідів (Міняєв В.А., І982). Але показання до використання методів відновлювального лікування в умовах поліклініки при різних стадіях та різних варіантах лікуван­ня окремих хвороб потребують подальшої розробки.

Одним з важливих факторів відновлення працездатності та профілактики інвалідності є раціональне працевлаштування (Карпов Л.М., Улітін А.І., 1980).

Оптимальні результати при цьому можуть бути отримані при співпраці органів охорони здоровя, ЛТЕК,адміністрації підприємств та закладів, а також відповідних органів соціального забезпечення (Белова Л.Н., Вольфсон Л.І., 1974, Барський І.П., Сизікова Є. А., 1976).

Неможливо не погодитися з думкою В.І.Білова (1976) про те, що повноцінна реабілітація неможлива без врахування особливостей особи хворого (інваліда). Тому, необхідна адекватна профорієнтація його з урахуванням не лише характера та ступеня порушення функцій організма, але й психологічної структури особи. Тому необ­хідно мати на увазі і престижність майбутньої прфесії.

Спеціальні розрахунки показують високу економічну ефективність реабілітації інвалідів.

Так, економічний ефект, отриманий від реабілітації інвалідів, в 10 разів перевищив витрати на реабілітацію.Велику економічну ефективність реабілітації інвалідів відмічають також В.М. Герасименко (1976), А.М. Лук´яненко (1982) та інші автори.

Важко переоцінити значення диспасерної роботи для реабілітації інвалідів. Так Л.І. Крам (1974) підкреслював, що серед інвалідів, що знаходяться під активним диспансерним наглядом, рівень реабілітації на 8,2 % више, а ускладнення інвалідності спостерігаються в 2 рази рідше, ніж серед інвалідів, що не знаходятьсяна диспансерному обліці.

Цікаво і