(Назад)
(Cкачать работу)на сільськогосподарські культури, а також впливу погоди на їхній ріст, розвиток та врожаї, оскільки постійної систематичної роботи у цьомунапрямі в Україні до цього не проводилося.
На цей час припадає активна наукова робота вченого. Зпоміж основних напрямів діяльності Відділу метеорології було студіювання впливу погоди на сільськогосподарські культури, спостереження за надходженнями і витратами води на поверхні ґрунту (праця «Вогкість ґрунту на Полтавській сільськогосподарській дослідній станції за 1924-1928 рр.», у якій висвітлюються питання про надходження й витрати води в ґрунті під ярою та озимою пшеницею, а також житом у період їх вегетації), дослідження змін температури і вологості повітря в травостої сільськогосподарських культур (праця «К вопросу о влиянии растительного покрова культурных растений на ход ме теорологических элементов в их среде», де висвітлюються питання динаміки атмосфери у травостої культурних рослин), науково-популяризаційна робота (редагування рубрики «На ланах Лісостепу Лівобережної України» у щомісячнику «Полтавський селянин», де систематично подавалася інформація про погоду в минулі роки на теренах Полтавщини та її вплив на сільськогосподарські культури й майбутні врожаї). Результати метеорологічних спостережень на території Полтавщини вчений також друкував у статистичних щорічниках, які виходили друком до 1925 року; оглядах сільського господарства Полтавської губернії (виходили щорічно з 1910 по 1918 рр.). З Полтави вчений неодноразово виїздив у відрядження до Санкт-Петербурга у Головну фізичну обсерваторію Російської АН, де співпрацював із відомим кліматологом, фундатором метеорології й кліматології проф. А. Воєйковим. У 1913 р. М. Самбікін закінчує фундаментальну працю «Атмосферні опади Полтавської губернії» , видану в 1915 році. Ця наукова праця монографічного рівня мала змістовні картографічні додатки, що складалися з 22 кольорових карт, зокрема на одній із них були показані райони випадання граду. В цей час М. Самбікін за організацію дослідної мережі та наукові дослідження в галузі метеорології був нагороджений орденом Станіслава. У 1915 р. професор М. Самбікін обирається вченою радою Імператорського Географічного товариства власним кореспондентом. У тому ж році Російська АН обирає Михайла Митрофановича член-кореспондентом Академії, ввівши його до складу академії. Професор М. Самбікін під час заняття зі студентами на метеомайданчику Після перевороту в Російській імперії агрометеорологічна мережа Полтавської губернії переходить до складу Української метеорологічної служби як окремий відділ, яким продовжує ке рувати до кінця 1930 року М.Самбікін. У 1925 р. вийшла друком праця «Нариси кліматичних умов Полтавської сільськогосподарської дослідної станції», в якій було узагальнено результати вивчення кліматичних умов краю за майже тридцять років роботи. Професор М. Самбікін поєднував наукову діяльність із викладацькою роботою на кафедрі Полтавського інституту народної освіти та в Полтавському сільськогосподарському інституті з 1921 р. (ініціатором створення якого виступав, а також був першим завідувачем навчальної частини). Серед основних курсів, які викладав професор М. Самбікін, були кліматологія та метеорологія, а також природнича географія й краєзнавство. Із заснуванням у