Читать курсовая по культурологии: "Вишивка Покуття" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Особливістю Снятинської вишивки є наявність в орнаментах поряд з рослинними мотивами зображення птахів, вазонних світів з двома птахами.

А от на Городенківщині в селах городниці Серафинцях, Чернятині і Тимківцях побутує техніка хрестиком і давно забута, досить складна техніка вишивання “коциком” (позагліне).

Матеріали, техніка вишивання та інструменти.

Матеріали зумовлюють художній рівень твору. Згідно з призначенням вишивальні матеріали поділяються на 2 типи:

основа, на якій вишивають – вовняні, лляні, полотняні, домашнього виробництва тканини, шкіра, сукно та пізніше тканини фабричного виготовлення і перкаль, коленкор, батист, китайка, кумач, бамбая, сурахе, муслин, плис, шовк та ін.;матеріал, яким вишивають і нитки ручно-прядені лляні, конопляні, вовняні і нитки фабричного виготовлення – запал – біль, кумач, гарус, шкури, шовк, металеві, золоті та срібні нитки, корали, перли, бісер, металеві пластинки – лелітки, ґудзики, сап’янові стрічки.

Вишивальні матеріали поступово вдосконалювалися. Полотняний одяг переважно вишивали лляними, вовняними, ручнопрядними нитками, бавовняними фабричного виготовлення; вовняні – світи, кептарі, сердюки, крім названих ниток, вишивали ще й шкурами, вовняними нитками фабричного виготовлення – валічкою; пере мітки – заполоччю, шовковими, срібними, золотими нитками; кожухи – вовняною, шовком. З середини ХІХ ст. дедалі частіше для вишивання використовували гарус, заполоч, а з початку ХХ ст. – нитки “ДМС”, муліне, бісер, шовк.

Часто для вишивання одного візерунку використовували і лляні вибілені нитки (“білі”, “білка”), і нитки з сіравим, вохристим відтінком, і бавовняні нитки “памуть”, “запалог”, “запаї”, і вовняні нитки ручного прядіння й фабричного виготовлення – “вамчку”, “лучок”, гарус, металеві, золоті й срібнв нитки, бісер.

За матеріалом вигивання поділяється на основні типи: лляна, вовною, шовком, золотом (сріблом). Загальнопоширена в усіх районах України поєднання матеріалів лежить в основі поділу вишивок на окремі підтипи: золото-шовкова, вовняно-памутова. Техніка. Українська народна вишивка славиться багатством технічного виконання. Безперечно, слово вишивка походить від слова шити. На думку дослідників, давня назва вишивки – “шити”, “шитво”, “шов”. У народній термінології вишивка ще зараз називається “нашиттям”, “пошиттям”, “розшиттям”, “прошиттям”.

Шити, вишивати – це різними способами протягати, закріплювати нитку, заволочену в голку, наносити стібки на тканину або шкіру.

Результати аналізу збережених зразків вишивок Х-ХІІ ст. орнаментального гаптування дає змогу виділити такі техніки, як “прокол”, “шов по формі”, “шов в ялиночку”, “шов в прикріп”.

Технікою “шов по формі” та технікою “шов в ялиночку” – поверхневим нанесенням зустрічно скісних стібків зображували галузки, вузькі

Похожие работы