Читать курсовая по основам права: "Елементи складу злочину" Страница 13

(Назад) (Cкачать работу)

Вина - це завжди умисел або необережність. Лише за наявності вини особи щодо вчиненої нею дії (бездіяльності) можна говорити про склад злочину як підставу кримінальної відповідальності. Вина - це лише психічне ставлення особи щодо злочинного діяння, яке нею вчиняється. Передумовою вини є осудність особи, яка вчинила злочин, і досягнення нею встановленого щодо кримінальної відповідальності за такий злочин віку.

Форми вини - це окреслені в кримінальному законі поєднання певних ознак (елементів) свідомості і волі особи, яка вчиняє суспільно небезпечне діяння. У поєднанні таких ознак і знаходить свій вираз психічне ставлення особи до діяння та його наслідків [11, c.65].

Чинне право виділяє дві форми вини - умисел (ст. 24 КК) і необережність (ст. 25 КК). злочин суспільний відносини

Умисел може бути прямим або непрямим, а необережність проявляється у вигляді самонадіяності або недбалості. Відповідно до ст. 24 КК, злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і бажала їх або свідомо припускала настання цих наслідків.

У ст. 24 KK вказується на дві характерні ознаки умислу - інтелектуальну і вольову. Інтелектуальна ознака умислу включає: 1) усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру своєї дії чи бездіяльності; 2) передбачення її суспільно небезпечних наслідків. Вольова ознака умислу означає наявність у суб'єкта злочину бажання настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння чи свідоме їх допущення [2, c.12].

Залежно від поєднання у свідомості злочинця інтелектуальної і вольової ознак умисел у теорії кримінального права поділяється на два види: прямий і непрямий (евентуальний). При прямому умислі особа:

а)усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії або

бездіяльності;

б)передбачає настання суспільно небезпечних наслідків;

в)бажає їх настання.

При вчиненні злочину з непрямим умислом особа:

а)усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння;

б)передбачає його суспільно небезпечні наслідки;

в)свідомо допускає їх настання [11, c.66].

Відповідно до ст. 25 КК України злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

За змістом ст. 25 охоплює два види необережної вини: злочинну самонадіяність і злочинну недбалість.

Злочинна самонадіяність має місце, коли особа:

)передбачає можливість настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії чи бездіяльності (інтелектуальний момент);

)легковажно розраховує на відвернення цих наслідків (вольовий момент). При цьому винний усвідомлює суспільну небезпечність свого діяння (невідповідність його закону, посадовим, професійним або загальноприйнятим правилам тощо).

При злочинній недбалості особа:

)не передбачає можливості настання суспільно небезпеч-

них наслідків своєї дії або бездіяльності;

)повинна була передбачити такі наслідки;

Похожие работы