Читать курсовая по культурологии: "Творчість композитора Кристофа Глюка" Страница 4

(Назад) (Cкачать работу)

У середині XVIII століття мистецтво співаків-віртуозів досягає своєї вершини, і опера стає винятково місцем демонстрації співочого мистецтва. Через це у великій мірі втрачався зв'язок музики із самою драмою, що було характерно для античності.

Глюку було вже біля п'ятдесяти років. Улюбленець публіки, нагороджений почесним орденом, автор безлічі опер, написаних у сугубо традиційному декоративному стилі, він, здавалося, не міг відкрити в музиці нові обрії. Думка, яка інтенсивно працювала, довгий час не проривалася на поверхню, майже не відбивалася на характері його витонченої, аристократично холодної творчості. І раптом на рубежі 1760-х років у його добутках з'явилися відступи від умовного оперного стилю. Спочатку в опері, що відноситься до 1755 року — "Виправдана безвинність", — намічається відхід від принципів, що панували в італійській опері-серіа.

За нею йде балет " Дон-Жуан" на сюжет Мольєра (1761 рік) — ще один провісник оперної реформи.

Це не було випадковістю. Композитор відрізнявся дивною сприйнятливістю до новітніх віянь сучасності, готовністю до творчої переробки найрізноманітніших художніх вражень.

Варто йому замолоду почути в Лондоні тільки що створені й ще не відомі в континентальній Європі ораторії Генделя, як їх піднесений героїчний пафос і монументальна "фрескова" композиція стали органічним елементом його власних драматичних концепцій. Поряд із впливами пишної "барочної" генделевської музики Глюк перейняв з музичного життя Лондона підкорюючу простоту й гадану наївність англійських народних балад.

Досить було його лібретисту й співавтору реформи Кальцабіджі звернути увагу Глюка на французьку ліричну трагедію, як він миттєво зацікавився її театрально-поетичними достоїнствами. Поява при віденському дворі французької комічної опери також відбилася на образах його майбутніх музичних драм: вони спустилися з ходульної висоти, яка культивувалася в опері-серіа під впливом "еталонних" лібрето Метастазіо, і зблизилися з реальними персонажами народного театру. Передова літературна молодь, що задумалася над долями сучасної драми, без труда втягнула Глюка в коло своїх творчих інтересів, що змусили його критично глянути на устояні умовності оперного театру.

Подібних прикладів, що говорять про гостру творчу сприйнятливість Глюка до новітніх течій сучасності, можна було б привести багато. Глюк зрозумів, що основними в опері повинні стати музика, розвиток сюжету й театральне дійство, а зовсім не артистичний спів з колоратурою й технічними надмірностями, підлеглий єдиному шаблону.

Опера "Орфей і Евридіка" була першим добутком, у якому Глюк здійснив нові ідеї. Її прем'єра у Відні 5 жовтня 1762 року поклала початок оперній реформі. Глюк написав речитатив так, щоб на першому місці був зміст слів, партія оркестру підкорялася загальному настрою сцени, а співаючі статичні фігури почали, нарешті, грати, виявили артистичні якості, і спів об'єднався б з дією. Техніка співу істотно спростилася, але зате стала природною й набагато

Похожие работы