Читать контрольная по географии, экономической географии: "Генетико морфологічна будова і властивості сірих лісових ґрунтів і система лісостепів України. Будова профільних сірих лісових грунтів" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

У цій зоні в середні по погодних умовах роки культурні рослини задовільно забезпечені вологою і теплом, нормально розвиваються і дають досить високі врожаї.

Рельєф і грунтоутворюючі породи в різних частинах лісостепової зони неоднакові. Лісостеп європейської частини СРСР характеризується переважно хвилястим рельєфом, сильним і глибоким розчленовуванням густою мережею рік і балок, місцями ярів. Пануючими елементами рельєфу є положисті і похилі схили з вираженим мікрорельєфом у виді западин, блюдець. Тому тут спостерігається значний поверхневий стік поталих вод і весняно-літніх дощових опадів, що викликають водяну ерозію ґрунтів, а по западинах створюються вогнища перезволоження. Наявність схилів різної експозиції розширює можливості землеробства в частині збільшення асортименту оброблюваних культур і вибору для них найбільш придатних грунтово-екологічних і мікрокліматичних умов.

Найбільш розповсюдженими грнтоутворюючими породами в лісостепу європейської частини СРСР є лісовидні суглинки і глини, а також леси. У приволзьких і заволзьких районах значне місце займають елювіальні і делювіальні утворення різних корінних порід, у більшості випадків карбонатних. Ґрунтові води, як правило, залягають глибоко і не беруть участь у ґрунтоутворенні. Західносибірський лісостеп розташований на плоскій рівнині, слабко дренірованною рідкою річковою мережею Тут багато неглибоких і невеликих западин, часто зарісши, березою й осикою, що утворять дрібнолісся, відоме за назвою колков. Для рельєфу західносибірського лісостепу характерні також гриви — положисті і довгі, але невисокі ували, що чергуються з межгрівними зниженнями — балками, чи займищами.

Грунтоутворююче породи в Західно-Сибірській низовині представлені переважно лісовидними суглинками і глинами, по древніх долинах рік зустрічаються супесі і піски. Наноси на невеликій глибині підстилаються соленосними глинами. Ґрунтові води на вододілах залягають неглибоко, часто бувають засоленими й активно беруть участь у ґрунтоутворенні. У зв'язку з цим лісова ;

рослинність займає місця тільки найбільш дренірованного рельєфу, де виключений розвиток у ґрунтах явищ заболочування і засолення.

До сходу від Обі рельєф лісостепових островів знову стає розчленованим, що виключає скупчення поверхневих і помітна участь у ґрунтоутворенні ґрунтових вод. Грунтоутворююче гірські породи представлені тут карбонатним елювієм і делювієм різноманітних корінних порід.

Рослинність лісостепу характеризувалася раніш чергуванням ділянок листяних лісів і лугових степів. До дійсного часу масиви лугових степів майже цілком розорані, значні площі лісів піддалися розкорчуванню і також освоєні під ріллю.

До складу збережених у європейській частині широколистяних лісів-дібров, крім дуба, входять ясен, липа, осика, клени й утворюючі підлісок ліщина, черемшина, горобина й ін. У лісах правобережної України і Молдавії до дуба приєднується бук і граб; до сходу (Передуралля) зростає участь липи. У Сибірському лісостепу переважне місце займає береза, дуб зникає. В Іркутському лісостепу з'являється модрина, що у Забайкальському лісостепу одержує велике поширення. У зімкнутих лісах трав'яний покрив сильно зріджений, у