Читать контрольная по биологии: "Характеристика біосинтетичної активності мікробних продуцентів органічних кислот та вплив на неї основних факторів (на прикладі обраної культури)" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ "КПІ"

факультет біотехнології і біотехнікиДОМАШНЯ КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З КУРСУ "ЗАГАЛЬНА БІОТЕХНОЛОГІЯ-1"

Тема: "Характеристика біосинтетичної активності мікробних продуцентів органічних кислот та вплив на неї основних факторів (на прикладі обраної культури)"Виконала:

студентка групи БТ-91

Шемендюк Олена Віталіївна

Перевірила:

доц. Тодосійчук Т.С.

Київ-2011

Лимонна кислота (СН2 - СООН - СОНСООН - СН2СООН) - трьохосновна оксикислота. Лимонна кислота була ідентифікована в якості продукту метаболізму цвільових грибів в 1893 році Вемером. У даний час ця кислота за об’ємами виробництва (більше 350 тисяч тонн на рік) займає перше місце серед всіх органічних кислот.

У мікроорганізмів синтез лимонної кислоти реалізується в циклі дикарбонових кислот і здійснюється в результаті конденсації кислоти із чотирма атомами вуглецю і двома карбоксильними групами, і кислоти з однією карбоксильною групою. Утворена в результаті гліколізу піровиноградна кислота зв’язується з вуглекислотою; синтезована при цьому щавелево-оцтова кислота реагує з оцтовою кислотою з утворенням лимонної кислоти, тобто утворення лимонної кислоти включає реакції гліколізу і ряд реакцій циклу Кребса. При кожному оберті циклу молекула щавелево-оцтової кислоти взаємодіє з оцтовою, утворюючи лимонну кислоту [1].

У промисловому виробництві лимонної кислоти в якості продуцента переважно використовують Aspergillus niger. Процес ферментації досить складний, тому що лимонна кислота - продукт первинного метаболізму грибів, і навіть незначне виділення даного продукту в навколишнє середовище свідчить про виражений дисбаланс клітинного метаболізму.

Ріст продуцента і синтез кислоти зазвичай регулюють складом середовища (цукру, P, Mn, Fe, Zn). Надсинтез лимонної кислоти реалізується при великих концентраціях цукрів у середовищі (14-24 %), що є наслідком реакції продуцента на дефіцит фосфору, а також інших металів, хоча їх роль до кінця не вияснена. Це, мабуть, і порушення анаболізму, і вплив на властивості поверхні і морфологію гіфів [2].

Оптимум рН на стадії кислотоутворення становить 1,7-2,0. У більш лужному середовищі процес зсувається в бік накопичення щавлевої і глюконової кислот. В якості основи середовища зазвичай використовують глюкозний сироп, гідролізати крохмалю або мелясу. Останню попередньо розбавляють до потрібного рівня цукрів і обробляють з метою зниження вмісту металів. Джерелом азоту служать солі амонію (0,2 %), концентрація фосфатів (0,01-0,02 %). Як піногасники використовують природні масла з високим вмістом жирних кислот.

У виробництві лимонної кислоти застосовують кілька варіантів процесу. Поверхневий спосіб реалізується на твердому сипучому середовищі і в рідкій фазі. При рідкофазній поверхневій ферментації поживне середовище розливають в кювети шаром від 8 до 18 см. Кювети розміщують на стелажах у попередньо простерилізованій парами формаліну бродильній камері. Через спеціальні повітроводи з потоком стерильного повітря поверхню середовища засівають вихідною музейною культурою. Як посівний матеріал використовують попередньо отримані і висушені спори (конідії) з розрахунку 50-75 мг конідій на 1 м2 площі

Похожие работы