Читать контрольная по истории государства и права: "Право Стародавнього Вавілону" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

“Право Стародавнього Вавілону” Питання контрольної роботи

Характеристика основних джерел права Стародавнього Вавілону. Кримінальне право та процес за законами Хаммурапі.

1. ХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ДЖЕРЕЛ ПРАВА СТАРОДАВНЬОГО ВАВІЛОНУ Бурхлива політична історія державних утворень Двуріччя наприкінці 3-го тисячоріччя до нашої ери була відзначена зростанням Вавілона. Близько 1895 року до нашої ери він стає центром незалежної держави. Царі вавілонської династії "патеси" підкорили собі спочатку т.зв. Аккадську область, населену семітськими племенами, а потім і шумерські міста.

Древнім джерелом права в державах Двуріччя був звичай. Поряд зі звичаєм дуже рано з'являється й інше джерело право — закон. Відомі закони городов Ларсі, Ешнунні, Ісина.

Одним з найбільш значних етапів у розвитку права варто розглядати поява кодексу Хаммурапі. Сименем Хаммурапі (1792—1750р. до нашої ери) зв'язані такі великі заходи в державі, як:

об'єднання Північного і Південного Двуріччя у Вавілонську державу;удосконалення в масштабі усієї Вавілонии іригаційної система-реформа адміністративного апарата;упорядкування правосуддя в країні.

Закони Хаммурапі являють собою надзвичайно цікавий законодавчий пам'ятник. Це дуже важливе джерело в історії держави і права стародавньої Месопотамії. На противагу від інших збірників правових актів та законів Месопотамії, кодифікація не носить божественної волі. У пролозі Хаммурапі вказує, що бог сонця та справедливості Шамаш, з'явився цареві уві сні, розпорядився, щоб той встановив в країні "право і справедливість", та вручив йому свої закони. В епілозі цар ще раз наголошує на необхідності дотримуватись всіх цих законів. Він також проголошує, що буде захищати усіх потерпілих і покривджених [1].

У законах Хаммурапі регулюється цілий спектр правових відносин вавилонського суспільства, зокрема в галузі цивільного, зобов'язального права, шлюбно – сімейного та спадкового права, трудових відносин, кримінального та кримінально – процесуального права. Це типова кодифікація рабовласницької держави де всі права і привілеї закріплені за рабовласниками, а раб – особа безправна.

Джерела виділяють світську і церковну знать, чиновництво,професійне воїнство, сільських общинників, ремісників, купців, торговців, різні категорії рабів.Звертає на себе увага поділ вільних людей на двох категорій. Одні називалися "синками чоловіка" авіації (чи "синами людини"),що підкреслює їх вільний повноправний стан, інша категорія називалася "мушкену" (ймовірно похідне від слова "шукену" - бити чолом"), що означає відмінювання перед особою вищого стану. Обидві категорії відносилися до рабовласників.

В древньому Вавілоні не одержало розвиток велике приватне рабовласництво. Основними виробниками матеріальних благ були вільні селяни-общинники ремісники. Раби знаходилися як у державній (у палацах) і колективної (храмах), так і в приватній власності.

Патріархальний характер рабовласництва обумовлював визнання за рабами ряду особистих і майнових прав. Наприклад, у випадку, якщо раби одружувалися з вільними жінками, то діти від цього шлюбу вважалися вільними. Після смерті раба майно поділялося навпіл, половина переходила

Похожие работы