Читать другое по менеджменту: "Тріада цілей управління економічною безпекою підприємства" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Отже, підсумовуючи наведений у табл. 4.1 стислий огляд сутності поняття «інтерес» у різних галузях знань, слід підкреслити, що таке поняття має легітимне підґрунтя, є об’єктивним явищем, та, водночас, проявом суб’єктивних вчинків людини, вмотивованих різними причинами. Себто, ґенеза інтересу полягає у свідомому відборі суб’єктом найважливіших для його потреб, що підлягають задоволенню, та визначенні способів їх реалізації. В психології, наприклад, зміст і характер інтересу пов’язані як із будовою і динамікою мотивів і потреб людини, так і з характером форм і засобів освоєння дійсності, якими людина володіє. Інколи поєднання об’єктивної та суб’єктивної складових сутності поняття інтерес вважають еклектичним, проте таке поєднання можна визнати таким, що відбиває сутність закону діалектики про єдність протиріч.

Загалом, будь-які інтереси тісно пов’язані між собою, оскільки за своєю найглибшою сутністю вони завжди відбивають інтереси людини як соціальної істоти, проте, такий стан речей не тільки не суперечить наявності чисельних різновидів інтересів, але і багато в чому його пояснює. Так, однією з найважливіших цілей об’єднань, що створюються людьми в процесі життєдіяльності, є задоволення корінної потреби кожного учасника такого об’єднання, а саме - забезпечення індивідуальної безпеки. В свою чергу, перебування у безпеці потребують і створені людьми об’єднання, нарощуючи масштаб утворення яких - від особи до країни в цілому - можна дійти висновку, що потреба у безпеці є найголовнішим інтересом будь-якої держави.

Водночас, природне розмаїття інтересів, притаманне суб’єктам соціуму, є такою ж природною причиною виникнення конфліктів, що, в свою чергу, є однією з головних причин виникнення загроз безпеці будь-якого соціального об’єднання. На користь цієї тези слід визнати справедливим твердження, наведене в [237]: «...результатом взаємоузгодження різних інтересів є різне, навіть до протилежного, розуміння того, що є небезпека і що є безпека. Більше того, у протиборчих сторін реалізація загрози відносно супротивника може розглядатися як спосіб забезпечення власної безпеки, як, власне кажучи, і навпаки». Однак, не можна не погодитися й з тим, що здатність узгоджувати будь-які інтереси або, щонайменше, знаходити компроміс, є певним мірилом духовного здоров’я, а, отже, й мірилом можливості перебування в безпеці.

Відповідно до основних положень теорії безпекознавства [162], носії інтересів - особа, група осіб, підприємство, інтегрована структура, громада, регіон, держава - є взаємозалежними та взаємозумовленими об’єктами безпеки, структуризацію яких графічно інтерпретовано на рис. 4.1. Рис. 4.1. Структуризація носіїв інтересів - об’єктів безпеки Існують різні зору точки щодо класифікації інтересів. Так, у [65] наведені класифікаційні ознаки вертикалі особистих, сімейних, колективних, регіональних, міжрегіональних, державних, показані відмінності корінних і похідних інтересів, матеріальних і духовних, в часовому розрізі - короткострокових, поточних, середньострокових і перспективних, виділені галузеві і корпоративні інтереси, прокоментовані інтереси законні й незаконні.

Положення про визначальну роль економічного інтересу серед мотивів людської діяльності було