Читать доклад по культурологии: "Легенда про Сарни" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Легенда про Сарни Сарни - місто незвідане і відоме, мовчазне і стоголосе, безмежне і менше за макове зернятко, монотонне і багатолике. Сарни - місто, в якому, наче в краплині води, відбиті важливі сторінки історії українського народу, його культура, його чарівна пісенна душа, його радощі і надії. Від перших слідів перебування людини на лівому березі Случа, там, де тепер розкинулися квартали районного центру, ось уже 129 років сторінка за сторінкою пишеться доля рідного краю, невіддільна від історії України.

Хоча Сарни вперше згадуються в документах ще в середині XVII ст., (В «Історії міст і сіл УРСР» згадка про Сарни датується 1570 роком), містом поселення стало лише завдяки залізниці.

Все було на історичному шляху нашого краю: і татарська навала, і козаччина Северина Наливайка, і визвольна війна під проводом гетьмана Хмельницького, і перехід місцевості під юрисдикцію Росії в 1795 і, нарешті, розвиток капіталізму, а з ним промисловості і залізничного сполучення. Хоч до кінця ХІХ Сарненщина залишалася економічно i культурно відсталою частиною Ровенського повіту Волинського намісництва, та все ж згодом для нас відкрилась нова сторінка життя, яка й дала початок розвитку сьогоднішній перлині поліського краю.

Особливою нарадою від 14 лютого 1883 року було прийнято рішення про будівництво залізничних ліній Вільно - Рівне, а через неповних два роки, не зважаючи на великий обсяг будівельних робіт та відсталу техніку, 2 серпня 1885 року було відкрито рух поїздів на дільниці Лунінець - Сарни - Рівне. З цього ж дня почала існувати станція Сарни. Перша колія Петербург - Лунінець - Рівне пролягла через Сарни серед непрохідних боліт і дрімучого лісу. Прокласти рейки в болотистій поліській землі - каторжна праця. Ціною надлюдської праці залізницю було побудовано за порівняно короткий час.

Наприкінці минулого століття життя пристанційного селища значно пожвавилось. Сталося це завдяки будівництву ще однієї залізниці від Києва до Бреста, що пролягала через Сарни. Перехрестя двох залізниць значно змінило обличчя станції - вона перетворилась у важливий залізничний вузол. Розвиток інфраструктури, збільшення чисельності населення, будівництво нового вокзалу, паровозного депо, водокачки, залізничного мосту через річку Случ - і в тихому донедавна селищі все прийшло в рух. Згодом, появилась церковно-приходська школа у Доротичах, а з 1902 року почало працювати Сарненське двокласне залізничне училище, у 1903 в Сарнах відкривають двокласне сільськогосподарське училище - одне з найстаріших сільськогосподарських училищ не лише на Рівненщині, а й на всій території сучасної України.

Не лишався й осторонь культурний бік розвитку міста. У 1906 році неподалік вокзалу заклали парк, де згодом змонтували невеличку сцену для розваг та відпочинку. Раз на місяць у кінці вулиці Широкої влаштовувались ярмарки. Зрозуміло, що в той час Сарни мали зовсім інший вигляд, ніж тепер. Забудова Сарн хоч і велась, проте не планово і хаотично.

Згодом у місті з’явився й невеличкий лісопильний завод (тартак), який став другим помітним промисловим об'єктом міста, третім «за популярністю» на той час вважався паровий млин. Більше джерел для вкладання капіталу не було і розвиток промислового виробництва у місті призупинився. Лише за кілька років в районі, з метою

Похожие работы