Читать доклад по культурологии: "Відмінності життєвого шляху і творчих результатів Йогана Окегема та Якоба Обрехта" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Відмінності життєвого шляху і творчих результатів Йогана Окегема та Якоба Обрехта Творчість молодших сучасників Дюфаї - Йоганеса Окегема (1415-1497) і Якоба Обрехта (1450-1505) - відносять вже до так званої другої нідерландської школи. Обидва композитори були великими постатями свого часу, які визначили розвиток нідерландської поліфонії в другій половині ХV століття.

Незважаючи на те, що Окегем і Обрехт були сучасниками, їхні музичні стилі істотно відрізняються. Майстрів можна віднести навіть до різних етапів!

Йоганес Окегем сконцентрував свою діяльність протягом більше сорока років в одному музичному центрі, і, скоріш за все, не прагнув в далекі краї. Проте це не завадило йому вдосконалювати свою майстерність, занурюватись в музичні труднощі і досягти заслуженого авторитету: його високо цінували в професійному середовищі Європи.

Якоб Обрехт жив в Італії і занурення в італійське мистецтво допомогло йому проявити імпульси до подальшого розвитку, здавалось б, вже сформованого стилю поліфонічної школи.

Характер мелодичного розгортання в Окегема менше пов’язаний зі словом, не підпорядкований словесному тексту, а є ближчим до власне самої музики, що сходилась тільки із загальним смислом відтворюваного. Обрехт цитує мелодії з пісень або церковних наспівів, використовуючи їх як основу для поліфонічного розвитку, які можна і «розкласти на шматочки» в творі, і «зібрати» в ціле наприкінці меси.

Майстерне комбінування - плід перебільшеного раціоналізму - поєднується в творчості Окегема з закрученою мелодикою, довгими вокальними дуетами, коли мелодії, що звучать в натуральних ладах, вільно розгортаються, підкреслюючи такий типовий для католицької музики «неземний» характер. Найповніше Окегем проявив себе в культовій музиці, в месах. Разом з тим Окегем, як і Дюфаї, не пройшов повз модного тоді жанру вишуканої бургундської chanson і світської культури паризького двору в філігранних триголосних піснях-мініатюрах. Тут явно проступає зв'язок Окегема з народною піснею.

Зовсім іншим був життєвий шлях Обрехта. На противагу Окегему, який сорок три роки безперестанку служив при французькому дворі, Обрехт провів неспокійне життя. Він змінив Утрехт на Камбре, Камбре на Брюгге, Брюгге на Антверпен, побував в Тулоні, у Феррарі. і завершив своє життя в Італії 1505 року не рідкісною на той час трагічною смертю від чуми в одну із епідемій «чорної смерті».

Іншим був і творчий образ Обрехта. В музиці Обрехта господарює визначення мелодики, рельєфний тематизм; чіткість загальної структури; все більше уваги приділялось розділам «акордо-контрапунктичного» складу.

Природа таланту Окегема і Обрехта конструктивна, вони були композиторами-інженерами, які розраховували кожний крок своєї композиторської фантазії. Саме вони створили теорію контрапункту: їм вдалось обчислити і вирахувати математичні формули поєднання музичних інтервалів, що дозволяють передбачити, якими стануть поєднання мелодій при певних умовах.

Тут доречно згадати, що в епоху Середньовіччя лідером в області музики були зовсім не Нідерланди, а скоріш за все Франція, або Італія. І раптом, в ХV столітті, композитори Нідерландів створюють такі відкриття, які виносять їх на перше місце в музичній культурі Відродження. В Ренесансі потрібно було пізнати