Читать доклад по менеджменту: "Правові аспекти оплати та стимулювання праці на підприємстві" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Правові аспекти оплати та стимулювання праці на підприємстві

оплата праця матеріальний економічний

Необхідною складовою економічних взаємовідносин роботодавця і працівника є оцінка вкладу працівника в результати діяльності підприємства та витрат роботодавця на організацію спільної трудової діяльності працівників у юридично визначених формах. Заробітна плата працівників, її рівень, відповідність вкладеній праці - це проблема не тільки економічна, а й юридична і політична. Тому в рамках даної дипломної роботи доцільно розглянути правові аспекти регулювання оплати та стимулювання праці на підприємстві.

Оплата праці представляє собою систему організаційно-правових засобів, направлених на встановлення змісту та порядку введення системи оплати праці, нормування праці, преміювання, інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат, встановлення норм оплати праці при відхилені від тарифних умов, форм та термінів виплат заробітної плати, порядку розрахунку середнього заробітку, компенсації заробітної плати в зв’язку з порушення терміну її виплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 97 КЗпП оплата праці здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може проводитись за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу ( ст. 94 КЗпП ). Частина 2 цієї статті визначає критерії, від яких залежить розмір заробітної плати: складність роботи та умови її виконання; професійно-ділові якості працівника; результати його праці; результати господарської діяльності підприємства, установи, організації. Розмір заробітної плати максимальним розміром не обмежується. Такі юридичні визначення щодо заробітної плати в КЗпП та Законі "Про оплату праці" цілком корелюються з нормами частин 4 і 7 ст. 43 Конституциї, які гарантують кожному право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом та право на своєчасне одержання винагороди на працю.

Хоча ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» однаково тлумачать даний термін, однак в ряді положень цих, а також інших законодавчих актів є істотні особливості у трактуванні заробітної плати. Її визначення, наведене в зазначених статтях, обмежено розкриває зміст цієї категорії. Воно не охоплює всіх тих виплат, правовий режим яких визначається главою «Оплата праці» КЗпП. Так, розуміння заробітної плати як винагороди за виконану роботу дозволяє віднести до неї не тільки виплати, що здійснюються власником у силу обов’язків, які він несе в трудових відносинах, але й у силу прав, що йому належать. Законодавство не забороняє таку правову організацію заробітної плати на підприємстві, яка допускає частину винагороди за працю виплачувати за рішенням власника, а також не вимагає, щоб таке рішення обов’язково було погоджене з профспілковим органом. За таких умов рішення приймається власником на свій розсуд, виходячи із загальної оцінки професійно ділових якостей працівника чи його досягнень. Навіть після видання наказу про виплату такої винагороди [7, c.4].

Наступна проблема пов’язана з тим, що в законодавстві існують розбіжності щодо

Похожие работы