Читать диплом по религиоведению: "Соборні послання – складова канону Священних Новозавітних книг" Страница 2

(Назад) (Cкачать работу)

Визначаючи вужче тему дослідження ми зупинилися на соборних апостольських писаннях і зокрема на питанні їх канонічної гідності.

Об’єкт і предмет дослідження. Виходячи з вищесказаного об’єктом дослідження є Священне Писання Нового Завіту, а відповідним предметом – тексти соборних послань.

Хронологічні межі дослідження обмежуються крайніми рамками часу написання апостольських послань – тобто др. пол. І – кін. І століття після Р. Х., хоча час їх входження до Новозавітного канону поширюється аж до соборних визначень IV і пізніших століть.

Метою роботи є поглиблення знань новозавітних писань, а відповідним завданням – дослідження соборних послань, як частини Новозавітного канону.

Методи дослідження. В роботі ми намагалися показати не сухий тематичний матеріал а виробити саме авторську оцінку церковно-історичної та богословської проблематики соборних послань в складі Новозавітного канону.

Наукова новизна одержаних результатів. Не претендуючи на відкриття чогось абсолютно нового, ми прагнули по-новому окреслити здавалося б загальновідому проблематику соборних послань в складі Новозавітного канону.

Практичне значення дослідження органічно поєднане з тим високим духовним змістом, яким наповнені священні писання, зокрема соборні послання. Вони не можуть не знайти відгуку в серці християнина, як заклик до практичної реалізації в житті повідомлених в них богоодкровенних істин.

Структура дослідження. Відповідно до поставленої мети і завдання дослідження складається зі вступу, 5-ти розділів, в яких послідовно розглядаються: Новозавітний канон (Розділ 1), соборні послання в загальноприйнятій Православною Церквою послідовності: послання св. ап. Якова (Розділ 2), 1 і 2 послання ап. Петра (Розділ 3), три послання ап. Іоана Богослова (Розділ 4), послання ап. Іуди (Розділ 5); висновків та використаної літератури.

Серед джерельно-літературної бази окрім Священного Писання варто згадати ґрунтовні дослідження власне апостольських соборних послань таких авторів як архієпископ Аверкій (Таушев), прот. Михайло Марусяк, Лопухін А. П. Детально використані джерела і посібники вказані у списку використаної літератури.

Соборні послання в складі Новозавітного канону

Джерелом християнського віровчення є Божественне Одкровення. Священне писання називається богоодкровенним або богодухновенним. Воно іменується словом Божим, оскільки зберігає для нас і доносить до нас слово Бога на мові людини.

Не слід забувати, що Біблія – книга Боголюдська. Як в справі спасіння людини благодать Божа нічого не чинить без участі людської волі, так і написання священних книг відбувалося в нерозривній взаємодії волі божественної і людської. В одних випадках, коли справа стосувалася повідомлення Богоодкровенних істин, Святий Дух гарантував непогрішність передачі вчення автором книги. В інших випадках благодать спів діяла священному письменнику у вірному підборі і освітленні фактів. Так, святий євангеліст Лука спочатку здійснив роботу історика: зібрав історичні відомості про життя Спасителя, впорядкував їх, старанно дослідив, а за тим вже приступив до

Похожие работы