Читать статья по мировой экономике, международным экономическим отношениям: "Політика США у сфері нерозповсюдження ядерної зброї та Україна" Страница 3


назад (Назад)скачать (Cкачать работу)

Функция "чтения" служит для ознакомления с работой. Разметка, таблицы и картинки документа могут отображаться неверно или не в полном объёме!

і Казахстан засвідчили свої зобов’язання приєднатися до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї як без’ядерні держави в якомога короткий термін. Окрім Лісабонського протоколу, адміністрація Дж. Буша заручилася спеціальними односторонніми заявами президентів Білорусі, Казахстану і України, в яких вони підтвердили намір своїх країн стати без’ядерними державами, приєднатися до ДНЯЗ (див. про його зміст - [12]) та забезпечити вивезення стратегічної ядерної зброї до Росії. Досить детально заходи політики США щодо запобігання поширенню ядерної зброї на території колишнього СРСР сформульовані адміністрацією Дж Буша у липні 1992 р. Серед безпосередніх завдань зазначалося: реалізація Договорів СНО-1 і ДНЯЗ щодо країн СНД; створення внутрішньої системи обліку й фізичного захисту ядерних боєзарядів та обладнання; створення ефективної системи експертного контролю за ядерними та ракетними технологіями у відповідності з чинними багатосторонніми режимами; здійснення безпечного і надійного демонтажу ядерних боєзарядів та контролю за вилученням з них ядерних матеріалів; створення умов для переорієнтації на невійськову проблематику колишніх радянських фахівців у галузі ядерних і ракетних технологій [20, с. 1086-1088].

Ядерне роззброєння України під зовнішнім тиском не дозволило створити національний потенціал ядерного стримування агресора (що було неможливо без допомоги з боку США), тобто позбавило державу збройних засобів самодопомоги, а міжнародні «запевнення» у сфері безпеки змогли лише незначною мірою компенсувати їхню відсутність. Визнання міжнародною спільнотою, зокрема Сполученими Штатами за Україною права лише на «обмежену», «часткову» самооборону є аналогією із блокадою поставок озброєнь республіканцям під час війни в Іспанії у 1936-1938 рр., у той час як фашистська Італія та націонал-соціалістська Німеччина жодних обмежень на поставки Франко не визнавали. Обмеження здатності України до самооборони накладалися дією щонайменш наступних факторів: а) зруйновані попереднім режимом збройні сили виявилися майже цілком небоєздатними після початку російського вторгнення; б) відсутність з боку держав-учасниць Будапештського меморандуму (крім РФ) дій, здатних негайно зупинити агресора-підписанта тих самих угод; в) відмова США рішучим чином сприяти підвищенню боєздатності ЗС України шляхом надання їй сучасної військової техніки, навіть оборонної, спорядження, засобів зв’язку, збору інформації та ін.

Сумна дійсність для України полягає у тому, що ставши власницею після розпаду СРСР третього в світі ядерного арсеналу, наша країна ніколи не мала не тільки позитивного контролю над стратегічною ядерною зброєю, тобто спроможності використати її на власний розсуд, а й негативного - здатності завадити використанню його основних компонентів Москвою. Спочатку у Вашингтоні не було одностайності у питанні ядерного роззброєння України. Як свідчать Дж. Голдгейр та М. Макфол, «одні вважали, що інтересом національної безпеки США було збалансувати ядерну міць Росії відповідними силами у країнах, що мали з нею спільні кордони. Інші дотримувалися точки зору, що американським інтересам відповідало б збереження становища, що існувало на той час: була одна ядерна держава й має залишитися одна ядерна держава. Для прихильників



Интересная статья: Быстрое написание курсовой работы