Читать статья по финансам, деньгам, кредиту: "Регіональні особливості податкової політики уряду Російської імперії в дореформений період" Страница 1

(Назад) (Cкачать работу)

Регіональні особливості податкової політики уряду Російської імперії в дореформений період В.М. Орлик Серед складного комплексу питань, що стосуються соціально-економічної сфери Російської імперії, сьогодні особливого наукового значення набули питання, пов’язані з фіскальною політикою двору Романових, взаємовідносинами у царині державних доходів між різними верствами населення та центральною і місцевою владою. Найбільш складним для дослідників залишається період кінця XVIII - середини ХІХ ст. Вивчення регіональних особливостей є важливою методологічною проблемою дослідження історії фіскальної політики. Терени Російської імперії, як відомо, були дуже далекими від уніфікованості. Навіть серед територій, що функціонували відповідно до російської адміністративно-територіальної системи, вирізнялися так звані «великоросійські», «сибірські», «малоросійські», «південно-західні», «західні» губернії, а щодо Польщі, Фінляндії, Закавказзя, Туркестану, то й говорити годі.

Нагадаємо, що навіть усередині регіонів мали місце досить вагомі внутрішні відмінності. Тому, розглядаючи оподаткування українських губерній Російської імперії, дослідник має виокремити три соціокультурні простори - Лівобережжя, Правобережжя та Південь, які в адміністративному плані належали до трьох генерал-губернаторств. Українська дослідниця Я. Верменич справедливо вказує, що «такий підхід дає ключ до пояснення специфіки економічного і соціокультурного розвитку регіонів України та вироблення відповідної геостратегії. Україна є типовою рубіжною державою, в сучасних межах якої зійшлися «краї» трьох геополітичних, соціокультурних і геоекономічних просторів: західноєвропейського, східноєвропейського і середземноморського... З рубіжністю України пов’язані три соціокуль- турні “плити”, що нині ототожнюють із Західною, Східною та Південною Україною» [1, 51].

У досліджуваний період значні регіональні особливості мали Лівобережжя й Слобожанщина, що першими потрапили в орбіту інкорпораційних процесів імперії Романових. Податкова політика уряду в цих двох регіонах суттєво відрізнялася від інших регіонів не лише Російської імперії, але й України, завдяки наявності в них особливих груп населення - військових обивателів і козацтва. Південна Україна, яка традиційно належала до середземноморського соціокультурного й геоекономічного простору, хоча й раніше від Правобережжя увійшла до складу Російської імперії, проте, через особливе значення у геополітичних планах держави була чи не єдиним регіоном, який за кількістю фінансових пільг не мав аналогів у тодішній імперії. І так звані Південно-Західні губернії - Київська, Волинська й Подільська, які в першій чверті ХІХ ст. зберігали деякі фіскальні й адміністративні інститути часів Речі Посполитої і де «зіткнулися кілька протилежних за своїм напрямком процесів. Колонізаційні устремління російського уряду наштовхнулися на опір польських етнічних прошарків, які, зберігши за собою економічний вплив, не полишали надії на політичний реванш» [1, 93].

У кінці 1820 - 30-х рр. імперська влада, часом безрезультатно, проте, намагалася скасувати податі та збори, встановлені ще польським урядом - «шилінговий збір» та «чопову подать». У відношенні міністра внутрішніх справ О. Строганова від 27