Читать статья по литературе: "Образ-концепт зірки в ліриці Рози Ауслендер" Страница 3

(Назад) (Cкачать работу)

Образ зірки Давида є доленосним для багатьох євреїв, які пережили часи Шоа. Тому у творчості Рози Ауслендер знаходимо цілу низку поезій, в яких вона звертається до образу саме жовтої зірки, апелюючи до власного трагічного досвіду в ґетто та до досвіду людей, які пережили концентраційні табори смерті: «Auch so etwas» («І навіть так»?), «Du vergißt» («Ти забуваєш»), «Biographishe Notiz» («Біографічна нотатка»), «Damit kein Licht uns liebe» («Щоб світло нас не кохало»), «Die Formel» («Формула»). Особливо нашу увагу привернули вірші, в яких поетеса експліцитно вживає метафору жовтої зірки на чолі ліричного героя у різних контекстах.

Найперший такий вірш заходимо вже у збірці «Denn wo ist Heimat?» («Де ж бо Вітчизна?») під назвою «Zur Ruh gebracht» («Вгамовані»). Оскільки ми вже знаємо, до цієї збірки ввійшли поезії з періоду 1927-1947 рр., це дає нам змогу припустити, що даний вірш було написано в повоєнні роки. Проаналізувавши даний поетичний текст, нам стає зрозумілим, що ліричне Я, з яким поетеса себе безперечно в цьому тексті ідентифікує, розповідає в минулому часі про ідилію місячної ночі, в передчутті лиха: «Der letzte Vollmond schmeckte süß / wie eine saftigjunge Nuß. / Ich naschte ihn von Traum zu Traum.» (Останній повний місяць був солодким /як ніжно-молодий горіх. / Я смакувала ним від сну до сну.) [6, с. 17]. Вже з перших слів читач розуміє, що такого місяця напевно ще скоро або й зовсім не буде, якщо ліричне Я так насолоджується його світлом. Вже в другій строфі стається подія, яка змінює атмосферу: «Es fiel ein Stern auf meine Stirn / eh ich ihn spürte war er fort: / die Freundin steckte ihn ins Haar» («Зірка впала на моє чоло / поки я відчула вже її не було: подруга заколола її у волосся»). В наступних строфах мова йде про листя клена, яке не відповідає на вітання ліричного героя. Ліричне Я спантеличено запитує листя і вітер, що сталося. В останній строфі місяць заспокоює всіх: «Ein schlankes Wasser war erwacht, / da schwammen alle: Stern und Blatt, / von meinem Mond zur Ruh gebracht» («Тиха вода сколихнулася / там плавали всі: зірки та листя, / вгамовані моїм місяцем») [6, с. 17].

Проаналізувавши поетичний текст, доходимо висновку, що цей вірш відноситься до ранньої творчості поетеси. Строфи почасти римовані: у першій строфі римуються два перші верси: süß - Nuß (ааб), а в останній - перший з третім: erwacht - gebracht (аба). Авторка зберігає пунктуацію.

Цікавим є факт, що у збірці «Die Musik ist zerbrochen» («Музика розкололася») знаходимо вірш «Der letzte Vollmond» («Останній повний місяць»), майже ідентичний з попереднім. Авторка змінює назву, повністю прибирає розділові знаки. Цим пояснюється відсутність запитання в третій строфі, яке ліричне Я адресувало листю. У цьому тексті також змінено епітет до слова вітер. Якщо у першій редакції вірша використано вищий ступінь порівняння від прикметника weich (м’який) - weicher (м’якший), то в цьому вірші вітер - ніжний (zärtlich) [7, с. 76]. Як відомо, авторка дуже ретельно працювала над своїми поетичними текстами, і кількість редагованих варіантів могла сягати 25 варіантів. На прикладі цих двох редакцій одного вірша, можемо побачити ґенезу поетичного стилю авторки.

У наступному вірші «Формула» («Die Formel»), що ввійшов до збірки «Treffpunkt der Winde» («Місце зустрічі вітрів»), теж знаходимо метафоричний образ жовтої зірки. У перших двох строфах ліричне Я запитує у читача, чи знає він алгебраїчну формулу життя і сповіщає, що ангел